Фото: Суспільне Чернівці
Заступник мера назвав "трешем" чернівецьку бруківку
Реклама
Один із заступників Чернівецького міського голови Євгеній Маховіков у дописі на Facebook розповів, як він настраждався під час поїздки громадським транспортом брукованим відрізком вулиці Головної.
"Бруківка на Головній (принаймні в районі парку) - переоцінений шаблонний треш", - сформулював чиновник міської ради один із висновків своєї недільної подорожі.
За словами чернівецького журналіста Юрія Чорнея, суспільно значимим цей допис робить інший висновок, до якого приходить чиновник: "Остаточно переконався, що страждати за бруківкою на частині Головної, якщо буде прийнято рішення поміняти її на асфальт, не буду".
"Не здивуюся, якщо рішення про заміну бруківки і на цій ділянці дороги насправді давно кулуарно ухвалено. А допис віце-мера не більше ніж спроба скорчити хорошу міну при поганій грі акторів владної команди. Очевидно, що такими дописами чернівчан просто психологічно обробляють і готують до заміни бруківки на Головній", - пише журналіст.
Чорней зазначає, що таким же чином було замінено бруківку на іншій вулиці Чернівців.
"Так, як до цього, без широких громадських консультацій, або просто формально їх відбувши, вирішили замінити на відрізку вулиці Руської і на вулиці Щербанюка".
"Чернівці і є такий музей". Юрій Чорней переконаний, що місцева влада позбавить Чернівці шарму старовини, який міг би приваблювати своєю автентикою.
"Те, що таким чином місто позбавляють шарму старовини, який єдиний ще якось може приваблювати сюди туристів, бізнесменам із ратуші, схоже, байдуже. Від критиків мощення часто можна почути аргумент: бруківка - це пережиток минулого, 19 століття... Відповідно вона давно себе віджила, з сучасними дорогами несумісна і просто непотрібна. Тому їй місце в музеях, замках, закритих історичних центрах тощ. Не повірити, але я згоден із кожним словом. Біда лише в тому, Чернівці і є такий музей. Ви не знали? Дякую критикам, що вкотре нагадали нам про це. А життя в музеї, даруйте, накладає певні зобов'язання і незручності".
Історію про те, що чернівецька бруківка - це радянське, а не австрійське мощення, - журналіст вважає лише байкою.
"І так, я знаю байку про те, що насправді чернівецька бруківка - це радянське, а не австрійське мощення. Але я також знаю інші історії, переказані колись журналістом Василем Бабухом. Наприклад, про різні способи мощення однієї і тієї самої дороги, різні ділянки якої призначалися для різних цілей. На одній частині паркували фіакри, позначаючи це в певний спосіб бруківкою, іншу ж використовували власне для руху.
Зрештою, що заважає з фантазією поставитися навіть до нібито радянського мощення? І бодай таким чином частково компенсувати усе те зло, яке заподіяли місту за часів комунізму", - йдеться у дописі.
Зрештою, що заважає з фантазією поставитися навіть до нібито радянського мощення? І бодай таким чином частково компенсувати усе те зло, яке заподіяли місту за часів комунізму", - йдеться у дописі.
Юрій Чорней наголошує, що заміна бруківки на асфальт мусить бути обгрунтованою, і таке рішення мають приймаит не тільки посадовці.
"А якщо десь і раціонально замінити бруківку на асфальт, то ухвалювати таке рішення потрібна після ретельного з'ясування всіх обставин. І не тільки з подільниками-підрядниками, але й з науковцями, культурологами, врешті просто небайдужими до минулого міста мешканцями. І робити це не маніпулятивно, з наперед визначеним результатом формального обговорення у колі однодумців, а для користі загальної справи. В тому числі вивчивши досвід європейських історичних міст. Нарешті тільки провівши широку роз'яснювальню кампанію у ЗМІ можна починати планувати роботу. Щоб не зашкодити!", - пише журналіст.
Підсумовуючи, журналіст нагадує, що не завжди рішення, прийняті більшістю голосів є стратегічно правильними.
"А навіть якщо припустити, що заміну бруківки на асфальт підтримають більшість чернівецьких автомобілістів, це зовсім не означає, що дане рішення є стратегічно правильним. Не всі справді правильні рішення на цьому світі ухвалюються простою більшістю голосів. Трапляється, що іноді саме тихий голос меншості у перспективі звучить найгучніше. Доведено вітчизняними дисидентами", - підкреслює Юрій Чорней.
