Без місцевого самоврядування відновлення України неможливе. Громади не можуть довго знаходитись в режимі "очікування". Тому важливо вже зараз визначити коли і як ми їх будемо відновлювати.

 

Про це пише Оксана Продан, Радниця Голови Асоціації міст України, народний депутат України VII та VIII скликань Верховної Ради України.

 

З вірою в Збройні сили України маємо знайти відповідь на це питання ще до її настання. А Верховна Рада повинна викласти відповідні рішення у закони, що визначатимуть шлях відновлення України.

За останньою інформацією, все ще окупованими є 1877 населених пунктів. Указами Президента України введено військові адміністрації у 169 громадах, повноваження місцевого самоврядування передані 136 військовим адміністраціям.

Коли ж, після нашої Перемоги, повинно бути відновлено місцеве самоврядування на деокупованих територіях?

Чому це питання є важливим?
Бо саме місцеве самоврядування – це демократія та механізм участі громадян у вирішенні питань свого життя. В усьому світі стан місцевого самоврядування визначає стан демократії в країні, це прямо пов’язано. 

Тому важливо зараз, в боротьбі проти рф за незалежність, свободи та демократію всього світу, визначити коли ми їх відновлюватимемо в Україні та як.
Нещодавно в середовищі експертів, урядовців, парламентарів з’явилися терміни "зони", "різні умови", "перехідний період" щодо процесу відновлення деокупованих територій. 

Йдеться про різні строки проведення місцевих виборів в різних громадах, про виділення зон в залежності від строку перебування територій в окупації. 
Пропонується на звільнених територіях встановити перехідний період, на час якого обмежити права громадян – рік, три, п’ять… Цей перехідний період передбачатиме відтермінування відновлення місцевого самоврядування, перенесення місцевих виборів.

Для чого? Що буде робити держава в цих громадах протягом "перехідного" періоду?
І хто від імені держави це буде робити?
Зрозуміло, що потрібно проводити роботу одночасно за трьома напрямами:

• забезпечення безпеки – розмінування, очищення будівель та земельних ділянок;
• боротьба з колаборантами – притягнення до відповідальності осіб, які займались антиукраїнською діяльністю, допомагали агресору;
• створення умов для життя – відбудова будівель та інфраструктури, організація роботи з надання життєво необхідних послуг мешканцям і підготовка проєктів відновлення громад.

Очищення територій від зброї, мін, небезпечних речовин здійснюватимуть підрозділи ЗСУ, спеціальні підрозділи, – вони це роблять зразу після звільнення територій.

Притягненням до відповідальності колаборантів, зрадників займаються підрозділи СБУ, прокуратури. Для реалізації цих цілей Парламент прийняв низку необхідних законів вже після повномасштабного вторгнення.

В разі застосування перехідного періоду чи зонування, місцеві вибори в окремих громадах на деякий період будуть відкладені, а функції місцевого самоврядування виконуватиме військова чи військово-цивільна адміністрація. 

Чи зможуть в такому разі керівники адміністрацій одноособово, без участі мешканців громад, приймати ефективні рішення в сфері містобудування, планування, облаштування їх просторів, забезпечення їх комунальними, освітніми, медичними послугами, культурним розвитком?

Однозначно, ефективного відновлення і навіть відбудови без участі мешканців, які в усьому демократичному світі реалізовують свої права через місцеве самоврядування, бути не може.

Докази цьому є сьогодні і в минулому.

Указом Президента України від 05.03.2015 № 123/2015 були створені військово-цивільні адміністрації та не проведені місцеві вибори до початку повномасштабного вторгнення в Авдіївці, Красногорівці (з 2021 року Мар’їнська міська ВЦА), Мар’їнці Донецької області, в Трьохізбенці, Кряківці, Лобачевому, Лопаскиному, Оріхове-Донецькому, Новотошківському та Жолобку з Кримським (з 2021 року Гірська міська ВЦА), Троїцьку та Новозванівці (з 2021 року Попаснянська ВЦА) Луганської області. 

Ці громади з 2015 року залишались без відбудови, розвитку та інвестицій, умови для проведення місцевих виборів в них так і не створили.
Разом з цим, ми маємо приклади громад, в яких після тимчасового введення ВЦА вибори у жовтні (листопаді) 2015 року відбулися. Це Вугледар та Маріуполь Донецької області, Рубіжне, Лисичанськ, Новодружеськ і Привілля Луганської області. 

В цих громадах після відновлення місцевого самоврядування починалось життя, відновлювалась інфраструктура, залучались приватні інвестиції та донорські кошти, повертались мешканці.

І на прикладі деокупованих минулого року громад видно, що в тих, в яких немає місцевого самоврядування, відсутній розвиток. Навіть при роботі в військових адміністраціях населених пунктів сильних фахівців, місцевих за походженням, адміністрації не забезпечують того, що відбувається в громадах з діючими радами та виконкомами. 

Відмінність між громадами та рівнем їхнього відновлення видно, просто переїжджаючи однією дорогою з громади в громаду. Знаки не потрібні, – наявність/відсутність освітлення, сховані руйнування, відновлена/все ще знищена інфраструктура – все видно неозброєним оком.

Це яскраві, наочні свідчення того, що неможливо зробити когось щасливим без нього самого, неможливо облаштувати громаду без її мешканців.
Завдання ж держави не цементувати руїну перехідним періодом, а максимально швидко залучити мешканців до участі у відновленні їх міст і сіл. Залучити не тільки до громадських робіт, але й до управління. А отже, потрібно якнайшвидше відновити самоврядування.

Прихильники "перехідного періоду", окремих зон без місцевого самоврядування, не дають відповіді на питання: що відбуватиметься в цей час в громадах? Чому військові та правоохоронці не зможуть виконувати свою роботу паралельно з відбудовою та відновленням громад?

Як немає і жодного прикладу успішності військових адміністрацій (чи ВЦА) населених пунктів відносно сусідніх громад з діючими муніципалітетами. Більше того, всі визнають, що саме "добре врядування на місцевому рівні є основою стійкості України в протидії російській агресії", як зазначено в матеріалах зустрічей, що пройшли в рамках Програми Ради Європи "Посилення доброго демократичного врядування і стійкості в Україні" наприкінці квітня цього року.

Коли наші території захоплювали росіяни, було розуміло, для чого їм був потрібний перехідний період – окупант замінював українські документи на свої папірці, віднімав майно, морив голодом і змушував йти до себе захоплених людей.

Але саме мешканці громад, муніципальна влада чинили шалений опір окупантам. Невже ми забули масштабні проукраїнські мітинги в містах Херсоні, Каховці, Генічеську, Новій Каховці, Таврійську, Бериславі, Голій Пристані, Олешках, Мелітополі, Бердянську, Енергодарі, тощо. 

В селищних та сільських громадах Чаплинці, Сиваському, Червоній Поляні, Нових Гаях, Верхньому Рогачику, Нижніх Сірогозах та багатьох інших.
Чи може хтось не пам’ятає, як масово звільнялися директори шкіл і вчителі відмовлялися від співпраці з окупантами в Мелітополі та Бердянську?
Не зрозуміло, для чого українській владі на українській землі час для початку – початку! – відновлення системи забезпечення мешканців першочерговими послугами та гарантованими Конституцією України правами.

Нагадаю, всі базові послуги мешканці України отримують саме через місцеве самоврядування: ЦНАП, лікарня, школа, дитячий садочок, ПТУ, тепло, світло, навіть кладовище… Документи всі українські в нас є.

 
Ніхто ж не планує приймати/обмінювати видані окупантом папірці?! Бази й реєстри збережені, працюють всі органи з окупованих територій, навіть Кримська прокуратура. 

Деокуповані громади найбільше будуть потребувати відбудови й відновлення, максимального залучення коштів. А це можливо саме місцевим самоврядуванням, а не військовими адміністраціями. 

Не працюють інвестори й донори з військовими за довгостроковими проєктами. Нещодавнім прикладом тому є Меморандум щодо допомоги у відбудові Херсону від Агентства міжнародного співробітництва Асоціації муніципалітетів Королівства Нідерланди (VNG International), який був підписаний міжнародними партнерами з військовою адміністрацією виключно за умови участі Асоціації міст України як представника місцевого самоврядування.

Необхідність місцевого самоврядування для відбудови та відновлення громад визнавали й після Другої світової війни. Країни, які сьогодні є нашими надійними партнерами в Європі, проводили місцеві вибори зразу після забезпечення безпеки мешканців. У Великій Британії місцеві вибори відбулись у 1945 році, у ФРН у 1946 році, коли територія ще залишалась підконтрольною США, Франції та Великобританії.

"Весь демократичний світ за розвиток України, громад і громадян. Для цього потребуємо після нашої Перемоги відновлення місцевого самоврядування на всій території України якнайшвидше", - впевнена Оксана Продан.