Реклама
З перших днів повномасштабного вторгнення Чернівецька область стала одним із центрів прийому переселенців. Хтось прямував на Буковину, щоби виїхати у ЄС, але багато людей осіли в регіоні. Зараз в області зареєстровані близько 140 тисяч внутрішньо переміщених осіб, зокрема 90 тисяч у Чернівцях.
Чернівці стали одним із перших українських міст, де після початку повномасштабного вторгнення створили Координаційну раду з питань внутрішньо переміщених осіб. Взаємодія місцевої влади, громадського сектору та активних переселенців допомагає долати проблеми та краще розуміти громаді потреби ВПО, розповідає Микола Дубець, регіональний координатор програми «Єднання заради дії», що впроваджується міжнародною організацією IREX в Україні разом з українським благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» та за підтримки Державного департаменту США.
– Які основні потреби у переселенців на Буковині?
– Насамперед, це житло. Хоча місцева влада намагається працювати з цим викликом і чимало організацій допомагають, але запитів більше, ніж можливостей. У квітні в Чернівцях відкрили модульне містечко для переселенців на 250 місць. Ще два є в області. Вони добре облаштовані, проте заселитися туди можуть не всі, є певні критерії. Комісія приймає заявки, а чернівецька Рада ВПО розглядає їх. Звичайно, більшість переселенців змушені самотужки винаймати житло.
Люди звертаються з дуже різними проблемами: у когось родичі в полоні, хтось не може підтвердити факт смерті чи народження на тимчасово окупованих територіях.
У низці питань складно допомогти через недостатньо врегульований правовий механізм. Наприклад, багато запитів на відшкодування збитків за зруйноване майно, але частини інформації не перенесли в Державний реєстр речових прав. Дані є лише в старих реєстрах БТІ, які наразі неможливо перевірити. Тому люди змушені проводити перереєстрацію і сплачувати за це кошти, яких і так бракує. А якщо хтось зі співвласників за кордоном або на непідконтрольній території – перереєструвати майно неможливо, бо мають бути присутніми всі.
Друга проблема: якщо документи втрачені, а в Реєстрі немає даних, власники теж не можуть претендувати на відшкодування. Записи БТІ мало хто вивозив, отримати інформацію неможливо.
Багато звернень і щодо страхового та трудового стажу. На сьогодні це величезний обсяг документів, які неможливо підтвердити. Якщо трудові книжки не цифровізовані, а в управлінні Пенсійного фонду відсутня інформація, то взагалі незрозуміло, як відновлювати документи. Трудові архіви також не вивозили.
Маємо і проблеми з відновленням документів про освіту. Це неможливо зробити, якщо її здобули ще за часів СРСР.
– На яку правову допомогу можуть розраховувати внутрішньо переміщені особи в Чернівцях?
– Якщо людина прийшла – треба допомагати. Тим більше, що вона не з власної волі опинилася в таких обставинах. Більшість питань можна вирішити. Скажімо, встановлення факту народження чи смерті на тимчасово окупованих територіях. Консультуємо людину, як звернутися до суду, куди йти і що робити.
Інколи просто проконсультувати замало. Частина людей ніколи не мала справ з юриспруденцією. Вони розгублені, тому допомагаємо писати заяви. Наприклад, до того ж Пенсійного фонду, щоб перевірити, чи правильно нараховується пенсія. Тобто намагаємося надати повний супровід.
– Можливо, пригадаєте нестандартну проблему, яку вдалося розв’язати?
– Чоловік із Сєвєродонецька разом із літньою мамою виїхав до Чернівців, їх поселили у притулку для переселенців, жінка раптово перестала ходити. Чоловік звернувся до нас щодо опіки над мамою. Спочатку ми скерували їх до районної лікарні на обстеження, там надали висновок, потім звернулися до місцевого органу опіки і піклування, вони скликали комісію та склали акт житлово-побутових потреб і соціальних умов. Зібравши документи, ми підготували звернення до суду, там оперативно розглянули справу і чоловік отримав опікунство.
Ще до нас звернулася жінка з Херсонської області. Вона з чоловіком мала дитину та проживала разом, але шлюбу офіційно не реєстрували. Чоловік помер після тортур на непідконтрольній території. Вона хотіла навести лад зі спадщиною. Ми отримали висновок судово-медичної експертизи самопроголошеної ДНР та фотографії з місця поховання, скерували до суду заяву від імені мами, яка представляла інтереси дитини. Суд ухвалив рішення встановити факт смерті, жінка отримала рішення. На жаль, у РАЦСі їй повідомили, що видадуть свідоцтво про смерть тільки після того, як рішення набуде законної сили. Я зв'язався з начальником територіального управління юстиції, пояснив, що такі рішення є обов'язковими до виконання з моменту прийняття, і ми вирішили це.
Була ще одна цікава ситуація. Троє студентів представляли Україну на міжнародному конкурсі, їх запросили для участі у фіналі за кордоном. Навчальний заклад звертався з листом до Міністерства освіти і науки, щоби їх випустили за кордон, але відповіді не отримав. Ми склали запит до Державної прикордонної служби. Ті повідомили, які саме документи мають зібрати студенти. Хлопці все зробили, надали запрошення від організаторів конкурсу і відіслали в Держприкордонслужбу. Прикордонники відповіли, що не бачать перепон для виїзду. Це дозволило хлопцям уникнути непорозумінь під час подорожі.
Щоб отримати правову допомогу від програми «Єднання заради дії», потрібно заповнити онлайн-анкету, вказавши свої контакти й суть звернення.
– Як програма «Єднання заради дії» допомагає внутрішньо переміщеним особам інтегруватися в громади?
– Минулого липня ми створили Координаційну раду ВПО. Чернівці стали одним із перших українських міст, де запустили цей процес вже після початку повномасштабного вторгнення, інші багато в чому рівнялися на нас. До складу ради увійшли представники місцевого самоврядування, відповідних підрозділів і департаментів, активісти з організацій внутрішньо переміщених осіб (з Криму, Маріуполя) та волонтерський рух. Завдяки раді вирішується безліч питань. Наприклад, на останньому засіданні йшлося про заселення модульного містечка та безкоштовного проїзду дітей у громадському транспорті.
Так історично склалося, що українці відчувають недовіру до влади, бояться бюрократії. Рада ВПО показує, що може бути інакше. Людина бачить, що спроможна впливати на рішення, пришвидшувати процеси. Це мотивує її бути активною, а для самої громади – це можливість отримувати уже опрацьовану інформацію з конкретними пропозиціями. Внутрішньо переміщені особи краще розуміють свої проблеми, а комунікація з органами влади допомагає їх швидше опрацьовувати.
На сьогодні Рада ВПО у Чернівцях – це потужне зібрання людей, яким небайдужі проблеми переселенців. Ми взаємодіємо між собою безперервно, багато питань опрацьовуємо без засідання, оскільки є правильна комунікація з органами влади та залучення всіх необхідних людей.
– Як мотивувати людей долучатися до діяльності рад ВПО?
Це складне, але дуже важливе питання, і, відверто кажучи, не знаю, як на нього відповісти. Ми часто проводимо заходи, наприклад, форум-театр або певну презентаційну роботу. І ми зіткнулися з тим, що дуже складно залучати людей. Звісно, літо – сезон відпусток, але загалом це стало складніше. Всі ініціативні люди згуртувалися в громадські організації, а от такого щоби просто людина прийшла до нас і сказала, що вона має бажання до чогось долучитися – стає менше. І тому нагадувати про взаємодопомогу, про велику роль кожної окремої людини у підтримці ВПО – наше спільне завдання.
– А що, на вашу думку, повинна зробити держава, щоб ефективніше розв'язувати найгостріші проблеми внутрішньо переміщених осіб?
– Треба спрощувати деякі законодавчі механізми. Наприклад, зараз є спроби спростити реєстрацію народження та смерті на окупованих територіях без судової тяганини. Це справді добре, але докази мають бути переконливі. Я спілкувався з представниками РАЦСу, вони побоюються, що людину визнаватимуть померлою без належного підтвердження фактів, а потім виявиться, що вона жива. Тому має бути баланс між правом і можливостями.
Також існує велика прогалина з фінансовою допомогою, житлом. Багато благодійних організацій допомагають, але здебільшого це гуманітарні набори, речі, харчування, ліки. Насправді держава має робити все, щоби переселенці почувалися захищеними.
– Поділитеся прикладами, як життя переселенців змінилося після знайомства з програмою «Єднання заради дії»?
– Якось ми проводили інтерактивний інтеграційний захід для дітей. Вони приходили без ентузіазму, вогника в очах, сідали окремо одне від одного. Їм сказали, що буде цікаво, але діти не розуміли, чого від них хочуть. Ми робили фото на початку заходу, посередині і наприкінці. Посеред заходу малеча вже активно брала участь. Наприкінці вони ще й отримали заохочувальні призи та смаколики. Зрештою, всі були у захваті і просили більше активностей. Вони підтримували одне одного, згуртувалися. Якщо поглянути на фото, видно: їхні обличчя змінилися. Вони відчули безтурботність, радість і насолоду. Вони знову стали дітьми, а не маленькими дорослими, які пережили важкі випробування.
Треба організовувати більше подій для дітей. Вони не мають втрачати дитинства, щастя та тепла. Дорослі занурені у власні проблеми, вони очікують конкретної допомоги, а діти… Їм не треба думати, як прогодувати сім’ю, та все ж вони втрачають дитинство. Зрештою, їх набагато легше залучити до заходів і ти одразу бачиш ефект – щасливі очі та посмішки.
______________________________________
Отримати безкоштовну юридичну допомогу та ознайомитися з корисними матеріалами для ВПО можна на сайті програми «Єднання заради дії».
* Єднання заради дії — це програма, яка має на меті об’єднання ВПО, членів приймаючих громад, представників органів державної влади та представників ЗМІ, щоб вирішувати конфлікти на місцевому рівні, інтегрувати ВПО, створювати інклюзивне, демократичне та згуртоване суспільство.
Ця стаття стала можливою в межах програми «Єднання заради дії», що впроваджується міжнародною організацією IREX в Україні разом з українським благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез» та за підтримки Державного департаменту США.
