Минулого року жінка втратила на війні сина, а цього року на фронті загинув коханий чоловік
Дружина військового з Тернопільщини Світлана Тленюк після похорону чоловіка дізналася про вагітність. Від першого шлюбу у жінки було двоє синів, старший Назар загинув на війні.
Світлана Тленюк розповіла Суспільному свою історію.
"То неймовірне щастя, бо в тобі б’ються сердечка твого коханого. Я з нетерпінням чекаю, коли візьму їх на ручки, зможу поцілувати, обняти. Це мене тримає”.
Звістку про те, що скоро стане батьком, її чоловік так і не почув. Світлана каже, про те, що вагітна дізналася на третій день після його похорону.
"Мені дуже шкода, що чоловік так і не дізнався про вагітність. Він з першого дня хотів дітей, але в нас не виходило. Коли він прийшов у відпустку, я йому запропонувала екстракорпоральне запліднення. Виявилось, що в одній з клінік Тернополя для військових діє безкоштовна програма”.
Пара прожила разом два з половиною роки. Увесь цей час мріяли про спільну дитину. Для них обох це був другий шлюб. Від першого у Світлани двоє синів. У липні минулого року старший син Назар загинув на війні. Молодшому, Олексієві, зараз 15.
Олексій біля фото загиблого брата. Фото: Світлана Тленюк
Богдан Тленюк у мирному житті працював водієм. Брав участь в Антитерористичній операції. Коли почалася повномасштабна війна з Росією — добровольцем пішов на фронт. Служив на Донеччині.
"Він був патріот у мене. Як тільки почалось вторгнення, він відразу кинувся до військкомату. Кілька днів штурмом намагався добитися, щоб не просто йти в якусь бригаду ремонтників, бо хотів тільки на фронт. Так він потрапив до саперів і став сапером-гранатометником. Постійно воював на тому напрямку, біля Бахмута та Авдіївки”.
Світлана розповідає, щоразу, перед виходом на бойове завдання, чоловік телефонував. Востаннє його голос почула 4 липня.
"Він міг на 2-3 дні пропадати, і тоді серед ночі дзвонити. Я постійно чекала від нього дзвінка. Цього разу він попередив мене, що йде на бойове завдання, я чекала, але, на жаль …".
Як загинув Богдан, жінка дізналася від його бойових побратимів.
"Хлопці відбили дуже велику територію на авдіївському напрямку і коли поверталися назад, вони підбирали всіх поранених. Тоді почався обстріл з дрона і йому попало прямо в спину. Того пораненого хлопця, якого він виводив звідти, відкинуло на 15 метрів, а Богдана одразу на смерть. Обручку я постійно ношу з собою, як часточку його серця коло себе".
В пам'ять про коханого, Світлана вишила бісером картини. На одній з них — вони обоє після одруження.
У будинку в селі Стриївка на Збаражчині, де народився Богдан, разом з їхніми батьками облаштувала куточок пам'яті.
"Чекаємо на народження моїх крихіток. Такий скарб. Без Богдана важко, але я збережу цей скарб для нього".
