Василь Васкан — автор слів та музики гімну Новоселицького району Реклама
06 грудня 2023 року, на 83 році життя помер поет з Буковини Василь Васкан.
Про це повідомили на сторінці Чернівецької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Михайла Івасюка.
Василь Васкан – український педагог, літератор, громадський і культурний діяч, член Національних спілок журналістів і письменників України, заслужений працівник культури України. Лауреат літературно-мистецьких премій імені Івана Бажанського, Сидора Воробкевича, Степана Сабадаша, Юрія Федьковича.
"Світла та вічна пам’ять нашому вірному другові, професіоналу своєї справи, надійному товаришу, доброзичливій та високопорядній людині", - висловлюють співчуття з приводу смерті Василя Васкана.
Що відомо про Василя Васкана
Народився 4 листопада 1941 р., с. Котелеве тодішнього Новоселицького району.
У 1963 р. закінчив Чернівецький державний університет.
Працював учителем, директором школи (с. Котелеве), завідувачем відділу освіти Новоселицького району.
У 1975-1991 рр. – на партійній роботі: завідувач відділом пропаганди і агітації, секретар Новоселицького райкому партії, завідувач ідеологічного відділу Чернівецького обкому КПУ.
З 1992 р. – заступник голови, від 1996 р. - голова Новоселицької районної державної адміністрації, у 1998-2003 рр. – начальник Держаної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області,
З 2003 р. – доцент кафедри економіки Чернівецького фінансово-юридичного інституту.
Обирався головою Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України.
Перші поетичні спроби Васкана припадають на шкільні роки. Тоді ж друкував вірші у місцевій періодиці, згодом вийшли друком понад 50 поетичних і прозових книг.
Автор книг: "Я заздрю крилам журавля", "Рушники – наче долі сторінки", "Яблука любові", "Черешнева дорога моя", "Солоні роси на калині", "Слово від серця", "Спів душі", "Барви осені", "Зустрічі – це спалахи життя", "Сузір’я долі", " І слово стало піснею", "Тобі, Україно, і серце, і дух", "Іванова хата", "Наша школа", "Вірність горянки", "Красноїльська хата Івана Ігната", "Букет для Софії", "На пісенній горі", "Моя родина – Катерина", "Охрімовські обрії", "Володимирська зірка", "Ярославова слава", "Сім доріг"…
Поезії Василя Васкана музикальні, наспівні, окремі з них покладено на музику (композитори Іван Дерда, Олександр Жуков, Віктор Рурак, Любомир Равлюк).
Чимало віршів Васкана стали улюбленими піснями, зокрема "Волошкові очі" (1995), "Далеко від дому" (1995), "Рушники" (1999; усі – музика Віктора Рурака), "Моя Україно" (1996), "Козацька доля" (1997), "Пам’яті Назарія Яремчука" (2001; усі – музика Івана Дерди).
Василь Васкан — автор слів та музики гімну Новоселицького району.
Василь Васкан нагороджений медаллю "На славу Чернівців", лауреат літературно-мистецьких премії імені Степана Сабадаша, імені Юрія Федьковина, імені Сидора Воробкевича, удостоєний відзнаки Чернівецької обласної ради Організації ветеранів України "Почесний ветеран Буковини".
У 1963 р. закінчив Чернівецький державний університет.
Працював учителем, директором школи (с. Котелеве), завідувачем відділу освіти Новоселицького району.
У 1975-1991 рр. – на партійній роботі: завідувач відділом пропаганди і агітації, секретар Новоселицького райкому партії, завідувач ідеологічного відділу Чернівецького обкому КПУ.
З 1992 р. – заступник голови, від 1996 р. - голова Новоселицької районної державної адміністрації, у 1998-2003 рр. – начальник Держаної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області,
З 2003 р. – доцент кафедри економіки Чернівецького фінансово-юридичного інституту.
Обирався головою Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України.
Перші поетичні спроби Васкана припадають на шкільні роки. Тоді ж друкував вірші у місцевій періодиці, згодом вийшли друком понад 50 поетичних і прозових книг.
Автор книг: "Я заздрю крилам журавля", "Рушники – наче долі сторінки", "Яблука любові", "Черешнева дорога моя", "Солоні роси на калині", "Слово від серця", "Спів душі", "Барви осені", "Зустрічі – це спалахи життя", "Сузір’я долі", " І слово стало піснею", "Тобі, Україно, і серце, і дух", "Іванова хата", "Наша школа", "Вірність горянки", "Красноїльська хата Івана Ігната", "Букет для Софії", "На пісенній горі", "Моя родина – Катерина", "Охрімовські обрії", "Володимирська зірка", "Ярославова слава", "Сім доріг"…
Поезії Василя Васкана музикальні, наспівні, окремі з них покладено на музику (композитори Іван Дерда, Олександр Жуков, Віктор Рурак, Любомир Равлюк).
Чимало віршів Васкана стали улюбленими піснями, зокрема "Волошкові очі" (1995), "Далеко від дому" (1995), "Рушники" (1999; усі – музика Віктора Рурака), "Моя Україно" (1996), "Козацька доля" (1997), "Пам’яті Назарія Яремчука" (2001; усі – музика Івана Дерди).
Василь Васкан — автор слів та музики гімну Новоселицького району.
Василь Васкан нагороджений медаллю "На славу Чернівців", лауреат літературно-мистецьких премії імені Степана Сабадаша, імені Юрія Федьковина, імені Сидора Воробкевича, удостоєний відзнаки Чернівецької обласної ради Організації ветеранів України "Почесний ветеран Буковини".
