"Відколи я почала викладати українську літературу, я зрозуміла, чому діти її ненавидять. Справа не в тому, що вона погана, а в тому, що вона невчасна.
Упорядники програми для 5 класу, мабуть, ніколи в житті не бачили п'ятикласників, і не уявляють, що таке дитина десяти років. На їх думку, до п'ятого класу учні вже мають добре знати історію Київської Русі, усі княжі походи, вміти знаходити на карті Новгород і Царгород, а також володіти базовими знаннями зі старослов'янської. Інакше я не бачу причин, чому історичне оповідання Сергія Плачинди "Богатирська застава" включене у програму п'ятикласників", - зазначає вона.

"Оповідання, без сумнівів, крутезне. Але читати його з дітьми, які, читаючи "Микиту Кожум'яку", не знали, хто такі воєводи, просто неможливо. Як думаєте, скільки разів ми маємо зупинитися і обговорити значення незрозумілих слів в уривку "Попередив білгородчан про небезпеку через свого підпасича, а сам загнав череду в такі нетрі, що ніякий ординець не знайде. Тим більше, що там переховуються й мудрі волхви. (Хоча білгородців хрестили в Ірпені і церкву їм збудував князь Володимир, проте до волхвів і лісових капищ люди стежину торують). Міг би він теж перебути в тому надійному схроні"?
Ну і давайте на чистоту - чи зможете ви без словника пояснити значення слів одесную, лада (ні, це не стосується жінки), било, ромеї, василевс, лодії, каган, перекинчики, Тясмин, чередник?..
Якби я мусила читати таке в п'ятому класі, я б навряд чи захотіла стати вчителем літератури. Та й любов до читання у мене навряд чи збереглась би.
Як підсумок до цих роздумів можна сказати, що найбільша біда освіти - це її неадекватні реформатори", - йдеться у дописі.