У Віктора Хорікова залишилося двоє синів та дочка
Сьогодні жителі Хотинської та Недобоївської громад прощаються з нашим захисником Віктором Хоріковим. Віктор був сапером другого відділення інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону однієї з військових частин. Призваний за мобілізацією 24.10.2023 року. А загинув від важких поранень 25 січня 2024-го, саме у свій день народження. Шлях траурного кортежу пролягав через Крутеньки, де промайнуло його дитинство та юність, а потім у Долиняни, там завтра відбудеться похорон.
Пише видання "Хотинські вісті" на своїй сторінці у Facebook.
Віктор Хоріков народився 25 січня 1985 року в Крутеньках. Крім нього у матері Тетяни Вікторівни було ще двоє дітей: Олег та Мар’яна. Закінчив школу у своєму селі, а потім доля привела його у Долиняни.
Одружився, створив сім’ю, разом з дружиною Оленою виростили трьох дітей, але згодом розлучилися.
«Він був хорошою людиною, досвідченим будівельником, допомагав багатьом людям. Жителі нашого села щиро сумують з приводу його загибелі, це непоправна втрата», – сказав староста Долинян Андрій Баратинський.
«Знав його багато років. Віктор мав золоті руки, усе вмів зробити. Дуже роботящий, щирий, відкритий і простий у спілкуванні, нікому не відмовляв, – розповів його друг Михайло Мацкуляк. – Хоч був багатодітним батьком, але торік Віктора мобілізували. Оскільки в армії отримав досвід сапера, то потрапив у інженерно-саперний взвод. Під час телефонних розмов розповідав небагато. Знаю, що спочатку його підрозділ дислокувався на Житомирщині, а потім на Донеччині, між Андріївкою та Кліщіївкою, де він і загинув. Його смерть стала важким ударом для всіх, хто його знав».
За словами Олени Хорікової, чоловік виконував завдання з розмінування. Останнім часом воював на складному Бахмутському напрямку.
– Віктор пішов захищати Україну заради дітей, щоб нашому старшому 18-річному сину Антону не довелося воювати, – говорить Олена. – Ми прожили з ним 20 років, у нас двоє синів та дочка (крім Антона, ще Аня та молодший Діма). Ця війна забрала у них батька…
Востаннє з Віктором жінка спілкувалася 23 січня, а потім телефон уже був відключений.
25-го січня ми з дітьми написали йому через соцмережі вітання з днем народження, але напевно він уже його не бачив, оскільки так і не виходив на зв'язок, – згадує вона. – Перед цим казав, що планується наступ. Було зрозуміло, що на тій ділянці фронту доводилося дуже складно.
Захисник загинув поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області внаслідок отримання важких осколкових поранень.
