У медіа буковинський орнамент дедалі частіше подається як символ не лише краси, а й культурної стійкості Реклама
Буковинський орнамент сьогодні дедалі частіше виходить за межі музейної вітрини, родинної скрині чи святкового народного строю. Він починає працювати як сучасний візуальний код: з’являється у медіапроєктах, культурних подіях, дизайнерських ініціативах, фестивалях, виставках, освітніх програмах і цифровому контенті. Це означає, що традиційний візерунок уже не сприймається лише як знак минулого. Навпаки, він стає ресурсом сучасної культурної комунікації, через який Буковина говорить про свою ідентичність, пам’ять і творчу присутність у сьогоденні.
Одним із найпомітніших прикладів такого переосмислення є Всесвітній день вишиванки, який виник саме в Чернівцях. Ідею акції у 2006 році запропонувала студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк, а поштовхом стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно одягав на заняття . Це важливо для теми буковинського орнаменту, адже Чернівці фактично стали місцем, де локальна традиція вишитого одягу перетворилася на всеукраїнський і міжнародний культурний рух. У цьому випадку орнамент вийшов із приватного простору родинної пам’яті й став публічним знаком національної присутності.
У сучасному медіапросторі День вишиванки подається не лише як свято одягу, а як інформаційна кампанія, що поєднує традицію, ідентичність, громадську активність і візуальну культуру. Наприклад, у програмі заходів до Дня вишиванки в Чернівцях у 2025 році згадувалися виставка Марти Пітчук, дарування вишиванок новонародженим, а також культурні події, спрямовані на популяризацію української вишитої традиції . Такі події показують, що орнамент починає функціонувати в різних соціальних контекстах: як елемент мистецтва, як подарунок для новонароджених, як символ спадкоємності поколінь, як привід для журналістських матеріалів і публікацій у соціальних мережах.
Конкретним прикладом сучасного поєднання традиції й моди є благодійний конкурс молодих дизайнерів «BUKOVYNA FASHION WAVE», який у 2025 році був анонсований у Чернівцях у межах програми Дня вишиванки. Організатори позиціонували його як подію, що об’єднує стиль, традиції, національну ідентичність і благодійність . Такий формат є дуже показовим: буковинська орнаментика тут уже не просто демонструється як етнографічна спадщина, а стає матеріалом для сучасного дизайнерського мислення. Молоді автори можуть переосмислювати традиційні мотиви через сучасний крій, нові тканини, сценічну подачу, фотоконтент і медійне просування.
Ще один важливий напрям – музейні й виставкові проєкти. У Чернівцях планували створити інтерактивний музей української вишиванки, де за допомогою сучасних технологій мали презентувати найкращі зразки вишитих сорочок з різних регіонів України . Інтерактивність у такому випадку має принципове значення. Вона змінює спосіб сприйняття орнаменту: від пасивного огляду експоната аудиторія переходить до взаємодії, порівняння, візуального занурення, цифрового дослідження. Для молодого відвідувача це набагато ближчий формат, ніж традиційна музейна експозиція без пояснення й медійного супроводу.
Не менш важливим є повернення до історичних джерел у сучасному форматі. Одним із таких джерел є альбом Еріха Кольбенгаєра «Взори вишивок домашнього промислу на Буковині», у якому зібрано й опрацьовано орнаментальні зразки Буковини початку ХХ століття; сучасні електронні ресурси подають його як видання, що містить кольорові таблиці з кращими зразками буковинського орнаментального мистецтва . Сьогодні такі альбоми стають не лише джерелом для науковців, а й базою для дизайнерів, вишивальниць, освітніх сторінок, блогів, локальних медіа та культурних проєктів. Тобто історичний орнамент отримує друге життя через цифровізацію, перевидання, цитування й адаптацію.
У медіа буковинський орнамент дедалі частіше подається як символ не лише краси, а й культурної стійкості. Це особливо помітно в умовах війни, коли вишиванка й традиційний візерунок сприймаються як знаки ідентичності, пам’яті та внутрішньої опори. Медіаматеріали про вишивку, виставки, майстрів, дизайнерів і локальні культурні ініціативи виконують тут не лише інформаційну, а й мобілізаційну функцію: вони підтримують інтерес до свого, посилюють відчуття належності до культури, показують, що традиція може бути сучасною.
Сучасне переосмислення буковинських орнаментів відбувається одразу в кількох площинах: у святкових практиках, моді, музейних проєктах, цифрових архівах, виставках, локальних медіа й соціальних мережах. Буковинський орнамент уже не є лише спадщиною, яку потрібно зберігати. Він стає активним культурним інструментом, через який регіон презентує себе, молодь відкриває традицію по-новому, а медіа перетворюють давні візерунки на зрозумілий і актуальний образ сучасної Буковини.
Катерина Крижевська
