Архів Львівщини оприлюднив особисті документи композитора Володимира Івасюка з Чернівців

Будівельна компанія Ярко Ярковиця Чернівці Буковина

Серед опублікованого – листи, малюнки, рукописи пісень і нотні партитури

Державний архів Львівської області оцифрував та виклав у вільний доступ особисті документи Володимира Івасюка. 4 березня виповнюється 75 років від дня народження легендарного композитора, який загинув у молодому віці за загадкових обставин. Серед документів, доступних до ознайомлення, – дитячі малюнки Івасюка, ноти, листування, нотатки, шкільні зошити, табелі, документи та інші, багато з них написані особисто рукою композитора.

Як повідомили в архіві, загалом оцифрували 91 справу, що налічує майже 12 тис. документів, пов’язаних з постаттю Івасюка. З ними можна ознайомитися за посиланням, пише zahid.net.

Серед найраніших документів є дитячі малюнки Володимира, його шкільні та університетські конспекти, табелі успішності, курсова робота у музичній консерваторії.

Малюнок Івасюка (1959-1964 рр)

Івасюк закінчив школу майже на відмінно. Четвірка у нього була лише з партійних предметів – суспільствознавства та історії СРСР. У школі Володимиру Івасюку давали добру характеристику, відзначали його успіхи у навчанні і зразкову поведінку, навчання у музичній школі та захоплення живописом. Про учня Івасюка його вчителі писали, що він «здібний, начитаний, ввічливий, вміє організувати себе в роботі, настирливо домагається наміченого у житті. На уроках уважний, вдумливий, серйозно відноситься до навчання; хороший товариш». Проте у характеристиці є примітка, що 1966 року Івасюка виключили з комсомолу за те, що Володимир «втратив контроль над собою і порушив норми поведінки», не зазначаючи, який саме випадок призвів до цього.

Причину розповіли в Українському інституті національної пам’яті:

«У десятому класі він з друзями гуляв парком, і хтось закинув картуз на гіпсовий бюст Леніна. При спробі зняти його незакріплений бюст упав із постамента і розбився. Усі потрапили до міліції, було відкрито "Справу Володимира Івасюка”, постало питання про виключення його із комсомолу, вигнання зі школи. Зрештою, скандал зам’яли, але в атестаті з’явилися четвірки з історії СРСР та суспільствознавства».

Шкільний атестат Івасюка

В архіві окремо посортована його творчість: ранні вокальні твори – пісня «Сімнадцять літ», «Колискова» на текст батька композитора Михайла Івасюка, твори кіцманського, чернівецького та львівського періоду. Це друковані чи писані від руки ноти, партитура, слова пісень.

Тут є також чернетки, автограф, рукописи «Балади про дві скрипки», яку вперше виконала 1972 року Софія Ротару на чернівецькому телебаченні. А також чорнова робота над його найпопулярнішими піснями, як-от «Водограй» чи «Пісня буде поміж нас».

Рукописний текст слів «Пісня буде поміж нас»

Крім особистих нотаток, є кілька офіційних документів Івасюка, його свідоцтва про народження і смерть. Є звернення батьків до тодішнього генпрокурора СРСР з проханням об’єктивного розслідування смерті. Однак документи кримінальної справи з розслідуванням несподіваної і загадкової смерті композитора прокуратура вилучила з архіву ще на початку 2000-х і досі не повернула. Хоча, за законодавством, документи можна вилучити на шість місяців, а потім їх слід повернути в архівну установу.

«На початку 2000-х прокуратура Львівської області актом вилучила кримінальну справу щодо смерті Івасюка. Ми щороку пишемо листи-нагадування з проханням повернути документи. У 2017 чи 2018 році нам відповіли, що документи передали на експертизу у Київ, після чого їх повернуть в архів. Однак досі цього не зробили», – розповіла виданню zahid.net директорка Державного архіву Львівської області Ірина Мартенс.

Нагадаємо, Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 у місті Кіцмань Чернівецької області. Батьки-вчителі назвали сина Володимиром на честь улюблених поетів Сосюри та Cамійленка. Самостійно почав цікавитися музикою з раннього дитинства: в три роки батьки його брали на репетиції хору, з п’яти сам починає опановувати гру на скрипці.

Володимир вступив до Чернівецького медичного інституту з другої спроби. Перший раз він добре склав вступні іспити, однак там нагадали про справу із бюстом Леніна, і його звинуватили, що Івасюк «нечесним шляхом пробрався у лави радянських студентів», за чим слідував наказ про виключення. Через рік він отримав рекомендацію від заводу «Легмаш» і став студентом медінституту.

Другою освітою Володимира Івасюка була музична. Він навчався в Анатолія Кос-Анатольського у Львівській консерваторії на композиторському відділенні. Однак його виключили звідти через пропуски. Щоб поновитися, Івасюк отримав довідку з психіатричної клініки: це була єдина можливість отримати виправдання прогулам і до такої практики вдавалося багато творчих людей, пише УІНП.

Втім, історію з психіатричною клінікою тоталітарна влада використала, щоб видати насильницьку смерть Івасюка за самогубство. 18 травня 1979 року тіло молодого композитора знайшли повішеним у військовій зоні Брюховицького лісу неподалік від Львова. Слідство висунуло єдину версію – самогубство в результаті тривалого психічного розладу. Справу закрили за відсутністю складу злочину.
Його не дозволяли ховати на Личаківському кладовищі і заборонили друкувати некрологи в газетах. Однак на похорон Івасюка прийшли тисячі львів’ян, які квітами вистелили дорогу до Личаківського кладовища. Похорон Володимира Івасюка перетворився на мовчазну акцію протесту.

У 2014 році Генпрокуратура поновила розслідування цієї справи, а через п’ять років судова експертиза встановила, що Володимир Івасюк не міг повіситися самостійно.

За 30 років, які прожив Івасюк, він написав 107 пісень, 53 інструментальних творів, музику до кількох вистав. Його пісні перемагали на багатьох конкурсах в СРСР та за кордоном, їх співали від Камчатки до Чорного моря, а «Червона рута» стала справжнім світовим хітом. Проте багато пісень Володимир Івасюк видавав під псевдонімом, оскільки не був членом спілки композиторів, а тому колективи не мали права брати їх до репертуару. Особистість композитора, виконавця, мультиінструменталіста досі досліджують. ZAXID.NET пропонує до перегляду п’ять фільмів про Володимира Івасюка.