Віталій Халавчук пішов боронити Україну у 18 років. Хвороба проявила себе на фронті (фото)
Сьогодні хотинчани зі сльозами на очах прощалися з молодим захисником Віталієм Халавчуком, життя якого обірвала важка хвороба. Як і його батько та брат, він теж став військовим. Пройшов навчання на водолаза-розвідника. У свої 18 літ уже пішов захищати Україну від окупантів.
Про це пишуть Хотинські вісті.
Його батько Анатолій Халавчук, котрий уже 5 років у лавах ЗСУ захищає Україну.
«Ми із синами служили на одному Запорізькому напрямку, але у різних підрозділах. Бо я – сапер, а він був водолазом-розвідником. Відповідально виконував завдання, поки його не здолала хвороба».
Матір Тетяна сказала, що син проходив тривале лікування. Спочатку його доправили у госпіталь м. Дніпро, потім у Києві пережив складну операцію з видалення пухлини у мозку. Але пізніше захворювання, що було на пізній стадії, знову прогресувало, з’явилася нова пухлина… На превеликий жаль, рак обірвав життя 20-річного юнака, він помер у реанімації.
Це велика й непоправна втрата для батьків, брата і сестри, всіх рідних і друзів, однокласників і учителів.
Колектив Хотинського ліцею №5 - ОЗЗСО із глибоким сумом сприйняв цю звістку і поділився спогадом про свого випускника.
«Дуже важко дібрати слова, які сповіщають про смерть учня... В одну мить час повертається назад – і ти бачиш за партою дитину зі щирим серцем і відкритою душею, пропускаєш крізь себе увесь біль і розумієш, що не можеш зарадити тому невимовному горю.
Завжди усміхнений і привітний, вірний товариш, справжній патріот... У 18 років став на захист рідного краю. Але страшна хвороба перекреслила плани й зробила нездійсненними мрії. Доля подарувала йому лише 20...
Дякуємо нашому Віталію за сміливість і відвагу! Нехай його душа знайде Вічний спокій там, де нема війни та хвороби.
Ти назавжди залишишся у наших серцях усміхненим хлопчиком. Світлий промінчик, щира душа, воїн «Небесного війська» – наш Віталік!».
Завжди усміхнений і привітний, вірний товариш, справжній патріот... У 18 років став на захист рідного краю. Але страшна хвороба перекреслила плани й зробила нездійсненними мрії. Доля подарувала йому лише 20...
Дякуємо нашому Віталію за сміливість і відвагу! Нехай його душа знайде Вічний спокій там, де нема війни та хвороби.
Ти назавжди залишишся у наших серцях усміхненим хлопчиком. Світлий промінчик, щира душа, воїн «Небесного війська» – наш Віталік!».
Із самовідданим захисником прощалися згорьовані рідні, батько, який встиг приїхати з передової, матір і сестра та вся родина, військовослужбовці, Хотинська громада.