Вчора, після важкої хвороби, помер колишній міський голова Чернівців Микола Федорук, який 17 років керував містом. Чернівчани продовжують ділитися теплими спогадами про Миколу Трохимовича у соцмережах. Зокрема, згадують, що колишній міський голова у своїй роботі завжди чітко розставляв пріоритети і любив повторювати: «Всі ми тимчасові. Місто вічне».

Сергій Рудик, військовослужбовець ЗСУ, народний депутат України

Знав Миколу Трохимовича дуже багато років, він працював іще з моїм батьком. Навчався із його донькою в університеті. Пізніше – ми разом працювали в одному скликанні парламенту. Востаннє зустрілися у 2023-му році в Чернівцях, на день міста, під час моєї військової відпустки.

Щиро співчуваю чернівчанам. Микола Федорук був справжнім мером і за 17 років керівництва зробив багато добрих справ. 

Юрій Чорней, військовослужбовець ЗСУ, журналіст, письменник

Як у кожного чернівчанина у мене була власна історія стосунків з багаторічним міським головою. Я тримався осторонь, коли він був на вершині могутності, і підклав плече, коли багато із тих, хто користався з його заступництва і щедрот, його зреклися.

Його поміркованість і консерватизм з часом виявилися його силою. Наприклад, коли Федорук зберіг від розграбування, приватизації і тотальної новітньої забудови історичне середмістя. Уся відкрита і заново створена міфологія Чернівців, усе чим місто досі вирізняється на фоні інших історичних міст України, започатковано за часів його мерства. 

Марина Лібанова, директорка книгарні «Букініст»

Ще за життя він завжди був для мене не просто мером, не ексмером потім, а вічним мером. Таким і залишиться. І не тому, що за багато років правління все в місті і в його команді було правильним і позитивним. Звісно, що ні. Він прийшов в Ратушу в кінці 90-х і був нашим мером чотири рази по 4 роки. І , можливо, міг би бути ще якійсь час, якби не жорсткі політичні ігри.

Я пам'ятаю його ще у комсомолі, хоч тепер прийнято замовчувати про той період. Мені можна, бо ми жили в тому часі. Так от я пам'ятаю його симпатичним хлопцем, якій "крутив" дискотеки в Шепетівці. Потім він "крутив" на Гравітоні, де як раз працював ( був) секретарем комсомольської організації. Але ми на Гравітон не ходили, той район тоді вважався ну не той во...

В ньому назавжди залишився отой нормальний хлопець, який мав би бути відсторонений від простих людей, враховуючи партійні посади і особистий кабінет в мерії.

І ще він регулярно ходив в театр за часи свого мерства, залишався після прем'єри, знав і любив акторів. А більше за все він любив Чернівці, і хоч не народився тут, але прожив своє життя біля нас, чернівчан. 

Василь Забродський, журналіст, колишній депутат міської ради

Останній раз бачились пару тижнів тому на Кобилянській. Моя дружина працює в сусідньому дворі від його місця проживання.

Бачились?!?Зустрілись на мить поглядами і зробили вигляд що не помітили один одного.

Бо 13 років не спілкувались. Бо так життя склалось. Він знайшов себе серед епідерсів, а я загубив.

Пригадую, що наше знайомство почалось на «вечерях» Плужнікова ще в середині 90-тих. Ігор Олександрович любив коли на свої відвідування батьківщини в нього гостювали перші особи міста, області. Ближче познайомились на першій річниці «ІНТЕРа». Там на прийомі в «НАЦІОНАЛі», де були перші владні особи держави, з Чернівців був лише він і я. Потім засновували муніципальну телекомпанію. На виборах 98-го року посварились. Бо я за Віктора Блонського тягнув. І два роки навіть не спілкувались, хоч я вже депутатом був.

А загальна боротьба з Бауєром знову звела в одну «команду». На довгих 12 років. А далі були бурхливі роки …..

Зняли його з посадиде-юре законно, але по факту неправильно. Я про це казав завжди і певним чином співчував йому. А сьогодні ті хто «знімав» виявились по різні сторони барикад. Але то вже історія. Давня.

Ще вчора мав масу претензій до нього, а сьогодні все «списалось». Спочивайте з Богом! Всі там будем!

Анна Колісник, журналістка

5 років назад я мала зйомку із записом роликів до Дня міста. Тоді з багаторічним міським головою Миколою Федоруком ми мали зробити всього три коротких кадри на трьох площах Чернівців, але провели разом близько чотирьох годин. І скажу, що так шалено з таймінгу ми вибивалися не через зміну локацій чи невдалі дублі, а через розмови. Бо не минало й 10 хвилин, аби до Миколи Трохимовича не підходили люди. Віталися, питали як справи, дякували за допомогу і працю, розповідали історії, знаходили спільних знайомих знайомих чи подекуди просто переходили дорогу, аби потиснути руку.

Сергій Гакман, перекладач, політолог

Мій особистий досвід спілкування з Миколою Трохимовичем Федоруком дає мені підстави стверджувати, що він був небайдужим до міста і до його мешканців, і був людяним. Він дбав про місто, зберіг його європейський вигляд, заради його блага вмів оточувати себе справжніми професіоналами. Вічна і світла Вам пам'ять, Миколо Трохимовичу! Гладкої Вам дороги до Раю!

Нагдаємо, що чернівчани зможуть попрощатися з Миколою Федоруком у суботу, 10 травня.