Відійшов у вічність професор, доктор філологічних наук ЧНУ Богдан Мельничук.

 

Про це стало відомо від колег Богдана Івановича.

 

 

Народився у селянській родині. Батько його загинув на фронті у січні 1945 року.

Після закінчення Заболотівської середньої школи навчався на філологічному факультеті Чернівецького університету. Згодом працював учителем, журналістом обласної газети «Радянська Буковина», закінчив аспірантуру при кафедрі української літератури Чернівецького університету, захистив кандидатську та докторську дисертації.

Нині — професор кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Як поет Б. Мельничук сформувався під час навчання в університеті. Будучи студентом, він видав збірку віршів під назвою «Розквітай, мій краю!» (1959), котра, за одностайним визнанням критики, стала певним набутком тодішнього літературного процесу.

Перша збірка Б. Мельничука чітко увиразнила домінанти його творчої манери- високу громадянськість і тонкий ліризм. Загалом поезія Б. Мельничука відзначається ідейно-тематичним багатством та жанровою різноманітністю. Свої твори поет адресує і наймолодшим читачам; охоче звертається до жанру усмішки, літературної пародії та епіграми («Пегасові копита» (2001)).

Окремі його твори перекладено російською, румунською, польською, італійською та їдиш мовами.

Про свої враження від поїздки до Канади Б. Мельничук розповів у художньо-публіцистичній книзі «Канадські зустрічі» (1988).

Як літературознавець Б. Мельничук є автором першого в Україні монографічного дослідження теорії та історії драматичної поеми («Драматична поема як жанр», 1981), книги «Випробування істиною: Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення)» (1996) та багато інших праць.