"Не хочеться вірити, не хочеться писати про Ярослава в минулому…
В далекому 2006-2008 працювали з Яріком на 5 каналі, з ним знімали перші сюжети для ТСН… веселий, позитивний, добрий, дуже творчий, професійний. Впевнена, у кожного, хто знав Яріка, є багато спільних крутих історій… він був світлим, таким і залишиться в пам’яті…
Це дуже боляче…
Дякую за захист, спочивай з Богом, наш Герой…", - пише вона.

"Ярік!!!
Який нестерпний біль та відчай! До останнього сподівалась…не вірила…
Дякую, друже, за усе! За неймовірні круті зйомки, за сміх, за тисячі кілометрів хронометражу, за факапи, за божевільні ідеі та їх круту реалізацію, за спільні подорожі, за те, що завжи були значно більше, ніж колеги!

Цей світ тьмяний без твоєї усмішки та твого неймовірного бажання жити це життя!
Спочивай у мирі, друже", - йдеться у її дописі.

"Ми бачились в останній раз майже в кінці жовтня минулого року. У мене не було ні краплі відчуття, що десь за 2 тижні Яріка не стане. Коли прийшла звістка , що він вважається зниклим безвісті я довго не вірила, плакала, згадувала останню зустріч, він чомусь заспокоював мене, що все норм, все буде добре. Тоді мені трудно було уявити , шо Ярік поїде в саме пекло.
Ми стільки довгих років були друзями, я пам'ятаю як наша дружба починалась. Наші фестивалі, поїздки, події, зйомки, афтепаті, вечірки, прочитані книги і кіно. Серйозні розмови, проекти, спільні друзі, знайомі - цілий світ....Ярік ніколи не називав мене по-батькові, завжди тільки Марина. І це не превілея, бо багато років його номер у моєму телефоні був п'ятіркою у швидкому наборі. Ми постійно були на зв'язку.
Не можу думати і писати - прощавай, друже Ярік...Бо я ніколи тебе не забуду, ти багато чому мене навчив....", - йдеться у її дописі.

"З Ярославом ми вчилися разом, а згодом стали колегами у медійній сфері. Творчий, справедливий, завжди з власною думкою і принциповою позицією. Таким Ярік і залишиться в пам’яті тих, хто його знав.

Найщиріші співчуття рідним і коханій Ірині.
Герої не вмирають!", - йдеться у дописі.