Військовий заявив, що його незаконно затримали та побили працівники ТЦК
Колишній військовослужбовець, учасник бойових дій, мешканець селища Ратне Ковельського району Сергій Колядюк заявив, що його незаконно затримали та побили працівники ТЦК, завдавши серйозних травм. Про це він написав 18 січня 2026 року на своїй сторінці у Фейсбуці, передає kovel.media.
"Ніколи не думав, що працівники ТЦК можуть силоміць запихнути мене у авто, поламати мені ребра, а потім викинути на сніг о четвертій ранку не в населеному пункті.
Отож, середа. 22:30. Йду додому, розмовляючи по телефону. Повз проіжджає темний «Фольксваген». Розвертається і знову проіжджає повз.
Буквально через хвилину відчуваю сильний удар в ділянці нирок. Думаю, це була бита чи щось на кшталт. Двоє чоловіків у військовій формі затягують мене у цей же автомобіль і кидають на підлогу між сидіннями. Всередині ще три військових і ще два таких, як я.
Усю дорогу до Ковеля я навіть не міг сказати, що я колишній військовий, учасник бойових дій. Один з військових наступив ногою мені на шию.
По дорозі вони двічі зупинялися, щоб бити тих двох чоловіків.
Через кілька годин мені вдалося умовити військових подивитися мої документи.
Я не можу сказати, куди ми заїжджали, бо весь цей час я лежав між сидіннями. Але автомобіль десь зупинявся. Наскільки я міг зрозуміти, це було Ковельське ТЦК.
О четвертій ранку мене без будь-яких пояснень викинули з машини. Біля «Зеленого гаю», не доїжджаючи до Луцька. По суті я опинився посеред лісу у комендантську годину. Жоден з автомобілів, які проїжджали повз, не зупинився. Але я дочекався першу маршрутку, яка їхала з Луцька до Ратного. І після одинадцятої ранку мені вдалося потрапити додому.
Я був вдома. У рідних стінах. З рідними людьми. Але вже трохи з іншим всесвітом в мені. З нерозумінням того, що сталося, з несприйняттям жорстокості, яку довелося пережити. Чому військові можуть отак поводитися з колишніми військовими? Хто їх наділив таким правом? Хто ці перевертні у військових формах? І з кількома людьми вони отак вже поводилися?
В країні війна. Війна з ворогом, який вдерся в нашу краіну. Це не війна з чоловіками. Не війна з колишніми військовими.
Не війна за те, хто крутіший, у кого більше прав і повноважень. Не війна за те, хто сильніший у грі зі слабшими. Але з такими «військовими» і ворога не треба.
Я вилікуюсь. На жаль, ще три тижні я не зможу працювати, щоб прогодувати свою сім’ю. Час гоїть фізичні і душевні травми. Але чи змінить час оцих нелюдів у військових формах?
– пише Сергій Колядюк."
Отож, середа. 22:30. Йду додому, розмовляючи по телефону. Повз проіжджає темний «Фольксваген». Розвертається і знову проіжджає повз.
Буквально через хвилину відчуваю сильний удар в ділянці нирок. Думаю, це була бита чи щось на кшталт. Двоє чоловіків у військовій формі затягують мене у цей же автомобіль і кидають на підлогу між сидіннями. Всередині ще три військових і ще два таких, як я.
Усю дорогу до Ковеля я навіть не міг сказати, що я колишній військовий, учасник бойових дій. Один з військових наступив ногою мені на шию.
По дорозі вони двічі зупинялися, щоб бити тих двох чоловіків.
Через кілька годин мені вдалося умовити військових подивитися мої документи.
Я не можу сказати, куди ми заїжджали, бо весь цей час я лежав між сидіннями. Але автомобіль десь зупинявся. Наскільки я міг зрозуміти, це було Ковельське ТЦК.
О четвертій ранку мене без будь-яких пояснень викинули з машини. Біля «Зеленого гаю», не доїжджаючи до Луцька. По суті я опинився посеред лісу у комендантську годину. Жоден з автомобілів, які проїжджали повз, не зупинився. Але я дочекався першу маршрутку, яка їхала з Луцька до Ратного. І після одинадцятої ранку мені вдалося потрапити додому.
Я був вдома. У рідних стінах. З рідними людьми. Але вже трохи з іншим всесвітом в мені. З нерозумінням того, що сталося, з несприйняттям жорстокості, яку довелося пережити. Чому військові можуть отак поводитися з колишніми військовими? Хто їх наділив таким правом? Хто ці перевертні у військових формах? І з кількома людьми вони отак вже поводилися?
В країні війна. Війна з ворогом, який вдерся в нашу краіну. Це не війна з чоловіками. Не війна з колишніми військовими.
Не війна за те, хто крутіший, у кого більше прав і повноважень. Не війна за те, хто сильніший у грі зі слабшими. Але з такими «військовими» і ворога не треба.
Я вилікуюсь. На жаль, ще три тижні я не зможу працювати, щоб прогодувати свою сім’ю. Час гоїть фізичні і душевні травми. Але чи змінить час оцих нелюдів у військових формах?
– пише Сергій Колядюк."
Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не підтверджує інформацію, поширену Сергієм Колядюком 18 січня 2026 року. Як повідомили журналістам ВСН, «відсутні офіційні дані, які б підтверджували викладені ним твердження».
У ТЦК та СП зазначили, що їхні військовослужбовці виконують службові обов’язки виключно в межах чинного законодавства України та визначених повноважень, і закликали громадськість користуватися лише перевіреною інформацією з офіційних джерел.
