Наразі за наявними офіційними даними в Україні мешкає близько 500 рисей
Реклама
Про те, як самець рисі мандрує між Україною та Словаччиною, розповідають у своєму дослідженні науковці природоохоронної організації WWF-Україна.
У нього немає громадянства, але є унікальний "паспорт" — рисунок з неповторних плям на хутрі, за яким його впізнають вчені по обидва боки українсько-словацького кордону. Самець рисі євразійської на ім’я ID-4 влаштовує справжній транскордонний марафон. Дослідники Всесвітнього фонду природи WWF-Україна вже прозвали його "гіперактивним", і на це є вагомі причини: за лічені дні він встигає побувати у двох країнах, шукаючи здобич та пару. Словацькі ж колеги прозвали його "Борсуком".
Цей самець уже не перший рік перебуває у фокусі уваги дослідників і вкотре підтверджує: для великих хижаків не існує ані адміністративних меж, ані державних кордонів.
Маршрути без кордонів
Наш герой ID-4 став справжньою зіркою фотопасток. Завдяки 60 камерам, встановленим в Ужанському національному природному парку (Закарпаття), вчені зафіксували дивовижну мобільність цього самця рисі:
Він легко долає відстані, переходячи з українського Ужанського НПП до словацького національного парку "Полоніни" і повертаючись назад.
Він перебуває в постійному русі вже два місяці. Адже наразі у рисей триває шлюбний період, який розпочинається наприкінці зими — і триває з лютого по березень.
До речі, максимальний добовий перехід рисі може сягати 30 км, і спостереження за ID-4 наочно демонструють ці вражаючі можливості особин цього виду.
Унікальний "паспорт" на хутрі: як працює моніторинг
Як науковці дізналися, що це саме він — ID-4? Завдяки розташуванню візерунку плям на хутрі.
Секрет криється у детерміністичному моніторингу. Це особливий науковий метод, який дозволяє дослідникам змінити фокус із приблизних припущень ("десь тут блукає близько десяти рисей") на мову фактів: "ми знаємо цю рись в обличчя, це саме вона".
Як вдалося цього досягти? Завдяки кропіткій "детективній" роботі з кадрами із фотопасток. Науковці збирають сотні знімків із різних локацій та прискіпливо зіставляють їх між собою. Оскільки візерунок плям на хутрі кожної особини такий же унікальний, як відбитки пальців у людини, помилитися неможливо. Не існує двох однакових візерунків, що дозволяє вченим не просто припускати кількість тварин, а знати кожну "в обличчя".
Саме цей ретельний аналіз дозволив не просто помітити тварину, а буквально відстежити покроково нашого гіперактивного героя, перетворивши "випадкові" кадри на історію великої мандрівки. З’ясувати його маршрут переміщення і дистанції, які він долає за добу.
Для спостережень на території Ужанського НПП було встановлено фотопастки на 30 локаціях, які охоплюють як прикордонну зону, так і центральні ділянки парку. Щоб підвищити точність даних, моніторинг синхронізували з колегами з транскордонного українсько-польсько-словацького біосферного резервату "Східні Карпати", до складу якого входять національні та ландшафтні парки трьох країн.
Чому це важливо? "Такі переміщення ще раз підтверджують: великі хижаки не визнають кордонів чи лісогосподарських поділів. Це ускладнює моніторинг, бо без синхронізації одну й ту саму тварину за слідами на снігу можуть порахувати кілька разів, що призводить до завищення реальної чисельності. А неможливо розробити ефективний план порятунку виду, спираючись на умовні дані", — зауважує Ігор Дикий, зоолог, менеджер проєктів "Рідкісні види" WWF-Україна.
Саме тому синхронізований транскордонний детерміністичний моніторинг з використанням фотопасток є ключовим інструментом для розуміння реальної чисельності, просторової поведінки та потреб рисі євразійської в Карпатах.
Спільна робота заради збереження рисі євразійської
Над проєктом з моніторингу рисі працюють експерти WWF-Україна та науковці Ужанського НПП за підтримки міжнародного проєкту LECA (Supporting the coexistence and conservation of Carpathian LargE Carnivores / Підтримка співіснування та збереження карпатських великих хижаків). З листопада 2025 року розпочато вже другий етап цього унікального дослідження.
Наразі моніторинг дозволив підтвердити присутність семи особин рисі євразійської (з яких чотири — самці) на території Ужанського нацпарку. Кожен з них — важлива частина екосистеми Карпат, яка потребує нашого захисту незалежно від того, в якій країні вони сьогодні знаходяться і полюють.
Наразі за наявними офіційними даними в Україні мешкає близько 500 рисей. Найбільше їх трапляється в Карпатах — близько 400 особин, а понад 100 — на Поліссі.
