Через історії та ілюстрації дитині легше зрозуміти складні поняття, такі як страх, втрата чи навіть смерть Реклама
Після 24 лютого 2022 року українська дитяча література опинилася в новій реальності: мільйони дітей були змушені покинути свої домівки, змінити країну, мову спілкування та освітнє середовище. У цих умовах книга перестає бути лише засобом дозвілля – вона набуває функції емоційної підтримки, інструмента збереження ідентичності та способу осмислення травматичного досвіду.
Щоб зрозуміти, як змінюється зміст дитячих текстів, і яку роль бере на себе автор у кризовий час, ми поговорили з письменницею Христиною Венгринюк – авторкою, яка працює з соціально чутливими темами та досліджує складні емоційні стани через мову дитячої літератури.
Як ви оцінюєте роль дитячої літератури в умовах міграційної кризи?
Ситуація доволі складна, адже значна частина дітей виїхала за кордон і поступово адаптується до іншого мовного середовища. Вони починають читати іноземними мовами, і це створює ризик втрати зв’язку з українською. На початку повномасштабної війни попит на українські дитячі книги за кордоном був дуже високим, але з часом він зменшився. Проблема полягає не лише в продажах, а в збереженні мови як основи ідентичності. Дуже багато залежить від того, хто поруч із дитиною і якою мовою з нею спілкуються в родині.
Чи змінилася ваша творча оптика після початку масових міграцій українців?
Загальна концепція видавничої роботи не змінилася — ми й надалі працюємо з важливими соціальними темами. Проте відчувається певна втома аудиторії від теми війни, тому зараз такі книги видаються більш вибірково. Більше уваги приділяється універсальним історіям, які можуть бути цікавими і за кордоном. Водночас ми зберігаємо баланс між розважальним і змістовним контентом.
Чи з’явилися у ваших текстах теми дому, втрати, адаптації, нової ідентичності?
Так, ці теми були присутні ще раніше, але зараз вони стали ще більш актуальними. У книгах з’являються історії про вимушений переїзд, втрату дому, переживання дітей у нових умовах. Водночас важливо подавати ці теми через світло і надію, щоб не травмувати дитину. Ми намагаємося говорити про складне простою і зрозумілою мовою.
У нас, до речі, була книжка про війну під назвою «Юна Війна», видана ще в 2019 році. Вона про дівчину з Луганщини, яка переїжджає в Київ, і її рефлексії. Тобто ми цю тему почали ще раніше, до повномасштабного.
Також є приклади книг про війну та переміщення, написаних ще до повномасштабного вторгнення, які сьогодні читаються по-новому, через призму сучасного досвіду.
У нас, до речі, була книжка про війну під назвою «Юна Війна», видана ще в 2019 році. Вона про дівчину з Луганщини, яка переїжджає в Київ, і її рефлексії. Тобто ми цю тему почали ще раніше, до повномасштабного.
Також є приклади книг про війну та переміщення, написаних ще до повномасштабного вторгнення, які сьогодні читаються по-новому, через призму сучасного досвіду.
Як діти-читачі реагують на книги, що торкаються тем переміщення та пошуку дому?
Реакції дуже різні. Деякі діти одразу впізнають у сюжетах власний досвід і емоційно на це реагують. Інші сприймають такі історії як звичайну художню вигадку. Часто використовується метафоричний підхід, щоб не говорити про травматичні речі прямо, але водночас дати можливість дитині прожити цей досвід.Така тема розкрита, зокрема, в сучасних дитячих книгах, де використовується метафора подорожі чи вимушеного переселення (наприклад, історії про тварин, які змінюють середовище проживання). Це є своєрідна алюзія на досвід дітей, які змушені були переїхати.
Чи отримували ви відгуки від дітей або батьків, які перебувають за кордоном?
Так, і вони дуже емоційні. Батьки часто діляться тим, що під час читання не можуть стримати сліз, адже впізнають у сюжетах власний досвід. Такі книги стають способом проговорити складні теми з дітьми. Водночас це підтверджує, що література справді виконує підтримуючу функцію.
У нових частинах популярних серій дитячих книг також з’являється тема повернення додому та складнощі цього процесу.
І є дуже зворушливий момент, коли вони, перебуваючи в казковому лісі, говорять про те, що, на жаль, не всі зможуть повернутися. Хтось уже адаптувався на новому місці, а хтось там вже і залишився жити.
У нових частинах популярних серій дитячих книг також з’являється тема повернення додому та складнощі цього процесу.
І є дуже зворушливий момент, коли вони, перебуваючи в казковому лісі, говорять про те, що, на жаль, не всі зможуть повернутися. Хтось уже адаптувався на новому місці, а хтось там вже і залишився жити.
Наскільки важливо сьогодні писати про досвід вимушеної міграції мовою, зрозумілою дитині?
Це принципово важливо. Якщо говорити надто складно або прямо, це може травмувати дитину, але й замовчувати такі теми не можна. Дітей потрібно поступово готувати до реальності, пояснюючи складні речі доступною мовою. Головне — знайти баланс між правдою і безпечним способом її подачі.Чи вважаєте ви, що дитяча книга може стати інструментом психологічної підтримки?
Безумовно, і це одна з її найважливіших функцій. Через історії та ілюстрації дитині легше зрозуміти складні поняття, такі як страх, втрата чи навіть смерть. Книга дозволяє пояснити те, що словами інколи зробити важко. Саме тому її часто використовують навіть у роботі психологи.Які теми, на вашу думку, зараз найбільше хвилюють дітей?
Це дуже залежить від віку. Малюки цікавляться простими і навіть гумористичними темами, тваринами чи "оживленими” предметами. Для дітей середнього віку актуальні пригоди та фантастика. Підлітки вже звертаються до тем стосунків, самопізнання і першого кохання.
Наскільки змінилась аудиторія української дитячої літератури після 2022 року?
Аудиторія зменшилася кількісно, що вплинуло і на тиражі книг. Водночас доросла література почала продаватися активніше, ймовірно через її терапевтичну функцію. Люди більше звертаються до читання як способу пережити складні часи.
Чи потрібно українським видавництвам відходити від «класичної» тематики та порушувати соціально важливі теми в дитячій літературі?
Ми свідомо працюємо з важливими темами — хвороби, інвалідність, досвід війни. Це потрібно для того, щоб формувати у дітей розуміння і толерантність. Через книги можна пояснити, як правильно реагувати на складні життєві ситуації та людей з різним досвідом.
Чи відчуваєте ви зростання інтересу до українських книжок за кордоном?
На початку війни він був дуже високим, особливо завдяки підтримці бібліотек і міжнародних програм. З часом цей інтерес знизився, адже країни перебування очікують, що діти інтегруватимуться у їхнє середовище. Це створює додаткові виклики для збереження української мови.
Наскільки важливо зберігати українську мову через дитяче читання в умовах еміграції?
Це критично важливо, адже мова є основою національної ідентичності. Навіть якщо немає можливості купувати паперові книги, важливо використовувати електронні формати. Головне — щоб дитина мала постійний контакт із українською мовою.
Чи плануєте ви нові проєкти, пов’язані з темою дому або повернення?
Так, такі проєкти вже створюються. Наприклад, нові книги розкривають тему повернення і відновлення після пережитого досвіду. Це важливий етап — говорити не лише про втрату, а й про надію.
Ця тема буде розкрита у четвертій частині книги «Єноти-бешкетники».
Ця тема буде розкрита у четвертій частині книги «Єноти-бешкетники».
Якою ви бачите роль письменника у кризові періоди?
Письменник має фіксувати реальність і досвід свого часу. Якщо цього не зробити зараз, багато важливих речей можуть бути забуті. Водночас потрібно враховувати стан аудиторії і не перевантажувати її травматичними темами.
Чи змінюється стиль або формат дитячих книг під впливом нових соціальних реалій?
Так, зараз частіше поєднують складні теми з розважальними елементами. Це дозволяє говорити про важке більш м’яко і доступно. Такий підхід допомагає уникнути надмірної травматизації.
Чи можна використовувати соціальні мережі для додаткової комунікації з читачами?
Соціальні мережі вже стали одним із головних каналів комунікації з читачами. Особливо важливою є участь дітей-блогерів, які популяризують читання серед однолітків. Це значно впливає на інтерес до книг.
Діти дивляться Тік Ток, бачать своїх ровесників і теж хочуть цю книжку, показують батькам. Ось так воно працює. Тому ми завжди дуже раді співпрацювати з дітьми, які є блогерами.
Через соцмережі ми презентуємо книги, ділимося відгуками і підтримуємо контакт із аудиторією. Це допомагає не втратити увагу до кожного видання.
Діти дивляться Тік Ток, бачать своїх ровесників і теж хочуть цю книжку, показують батькам. Ось так воно працює. Тому ми завжди дуже раді співпрацювати з дітьми, які є блогерами.
Через соцмережі ми презентуємо книги, ділимося відгуками і підтримуємо контакт із аудиторією. Це допомагає не втратити увагу до кожного видання.
Що для вас означає «будувати нові мости» в умовах війни за допомогою літератури?
Література — це бездонний простір, в якому можна реалізувати будь-що: будь-яку тему чи ідею. Це одне з найперших і найглибших мистецтв, тому література насправді здатна на все.
Водночас важливо не дискредитувати її, особливо коли йдеться про дорослу літературу.
«Рукописи не горять» — і справді можна написати будь-що, а далі вже суспільство розбиратиметься, де правда, а де вигадка.
Але сьогодні важливо будувати нові мости — мости виховання, правди, історії та реальності. Бо якщо письменник не опише те, чим є війна в літературі зараз, це може забутися, стертися і не залишитися для нащадків. А воно повинно залишитися.
Тому ми, на жаль, будуємо сьогодні дуже складні мости, але мусимо це робити. Бо якщо хтось промовчить, якщо не скаже, це згодом може бути використано на користь ворога. А так бути не повинно.
Водночас важливо не дискредитувати її, особливо коли йдеться про дорослу літературу.
«Рукописи не горять» — і справді можна написати будь-що, а далі вже суспільство розбиратиметься, де правда, а де вигадка.
Але сьогодні важливо будувати нові мости — мости виховання, правди, історії та реальності. Бо якщо письменник не опише те, чим є війна в літературі зараз, це може забутися, стертися і не залишитися для нащадків. А воно повинно залишитися.
Тому ми, на жаль, будуємо сьогодні дуже складні мости, але мусимо це робити. Бо якщо хтось промовчить, якщо не скаже, це згодом може бути використано на користь ворога. А так бути не повинно.
Які меседжі ви б хотіли донести дітям, які змушені покинути свій дім?
Дуже важливо, щоб діти розуміли: навіть якщо батьки зараз зайняті й не завжди мають час, варто просити їх читати українські книжки та не забувати рідну мову. Важливо знати багато мов, але рідна мова не повинна відходити на другий план — її слід берегти, використовувати й любити. Бо ніхто не знає, як складеться життя, і якщо повернення додому відбудеться, буде особливо цінно зберегти зв’язок зі своєю мовою та культурою.
Що б ви могли порадити батькам, які шукають книги для дітей у складний період адаптації?
Існує багато літератури про адаптацію, і її можна використовувати в різних життєвих ситуаціях — у школі, садочку чи новому середовищі. Усі ці процеси подібні до адаптації, яку переживають діти, що опинилися за кордоном.
Батькам варто звертатися не лише до художніх книжок, а й до психологічної літератури, щоб краще розуміти, як проходить адаптація дитини і як її підтримати. Адже зараз багато дітей стикаються з труднощами адаптації, що може призводити до тривожних станів і серйозних емоційних проблем.
Якщо ж дитині важко, і ні книги, ні психологічна допомога не дають результату, батькам важливо серйозно оцінити ситуацію й шукати рішення, яке допоможе зменшити стрес для дитини, аж до можливого повернення додому, якщо це єдиний вихід.
Батькам варто звертатися не лише до художніх книжок, а й до психологічної літератури, щоб краще розуміти, як проходить адаптація дитини і як її підтримати. Адже зараз багато дітей стикаються з труднощами адаптації, що може призводити до тривожних станів і серйозних емоційних проблем.
Якщо ж дитині важко, і ні книги, ні психологічна допомога не дають результату, батькам важливо серйозно оцінити ситуацію й шукати рішення, яке допоможе зменшити стрес для дитини, аж до можливого повернення додому, якщо це єдиний вихід.
Авторка: Тетяна Маковій
