Буковинський орнамент має глибоке символічне значення для українців Реклама
Буковинський орнамент має глибоке символічне значення для українців. Найчастіше його можна зустріти на вишиванках. Буковинська вишиванка вирізняється різноманітністю орнаментальних мотивів, серед яких переважають дрібні геометричні елементи, геометризовані рослинні узори, а також зображення квітів, птахів і крилатих коней. Техніка оздоблення часто відрізнялася від способів виготовлення самої сорочки, що свідчить про багатошаровість і складність традиційного ремесла.
Найдавнішими матеріалами для створення вишиванок слугували тканини з овечої вовни, льону та конопель. Для збереження кольору нитки іноді запікали в житньому тісті, що дозволяло їм не втрачати насиченості протягом тривалого часу. Перші зразки чернівецьких вишиванок виконувалися переважно в одному кольорі, а згодом до палітри додалися жовті та світло-зелені відтінки.
Вишивання здійснювалося лляними або пеньковими нитками, які фарбували природними барвниками рослинного походження – з квітів, кори чи листя. З часом буковинські вишивки почали вирізнятися надзвичайно багатою кольоровою гамою: відтінками жовтогарячого, зеленого, бордового, синього, рожевого, коричневого, блакитного та фіолетового. Також використовувалися срібні й золоті нитки, бісер, шовк, вовна та металеві елементи, завдяки чому такі вироби отримали в народі назву «ляпанка». Через високу вартість матеріалів подібні вишиванки були доступні переважно заможним верствам населення.
Для буковинської традиції характерне чітке розмежування орнаментів і технік у різних частинах сорочки. Орнамент рукавів міг бути прямим, косим або шаховим: перші два варіанти були поширені на Буковинському Поділлі, тоді як шаховий тип (у вигляді ромбічної сітки) став характерною особливістю буковинської Гуцульщини. Уставка виконувалася технікою штрих і оздоблювалася ромбічними мотивами в різних варіаціях, переважно в жовто-лимонній гамі, хоча в окремих регіонах за Дністром використовувалися більш стримані кольори.
Оскільки в традиційному вбранні поверх сорочки носили додатковий одяг, оздоблення грудної частини було менш насиченим, тоді як основна увага приділялася рукавам. Тут переважали рослинні мотиви – зображення квітів і листя. Повсякденним жіночим одягом була хлоп’янка простого крою з мінімальним декором у вигляді вузьких вишитих смужок на рукавах, тоді як святкові варіанти відрізнялися значно складнішим і щільнішим оздобленням усіх частин виробу. Соціальний статус і походження власника часто можна було визначити за характером і багатством вишивки.
У різних регіонах Буковини сформувалися власні орнаментальні традиції, що реалізовувалися різними техніками: хрестиком, гладдю, крученим швом, низинкою тощо. Загалом українському народному мистецтву відомо близько 250 різновидів вишивальних швів, що базуються на приблизно 20 основних техніках. Буковинська вишиванка й сьогодні залишається важливим елементом культурної ідентичності, який шанують, носять і зберігають як символ традиції та національної спадкоємності.
Катерина Крижевська
