Дівчата не лише здобувають нові професійні навички, а й відчувають підтримку, спільність та віру у власне майбутнє Реклама
«Хліб — це круто»: у Чернівцях учасниці проєкту ГО «Вектор
руху» опановують старовинне хлібопечення з сучасним підходом
Тепло, запах свіжого тіста і борошно на долонях — саме так проходить одне із занять профорієнтаційного проєкту ГО «Вектор руху: підтримка, розвиток, лідерство» на базі кулінарної школи Resttoria, де майбутні пекарки вивчають не лише рецепти, а й філософію хліба.
Тема заняття — «Старовинні технології виготовлення хліба, але з інноваційними технологіями». У центрі уваги — закваска.
Тепло, запах свіжого тіста і борошно на долонях — саме так проходить одне із занять профорієнтаційного проєкту ГО «Вектор руху: підтримка, розвиток, лідерство» на базі кулінарної школи Resttoria, де майбутні пекарки вивчають не лише рецепти, а й філософію хліба.
Тема заняття — «Старовинні технології виготовлення хліба, але з інноваційними технологіями». У центрі уваги — закваска.
Не звичні
дріжджі, які використовуються в масовому виробництві, а традиційний спосіб
випікання хліба, який сьогодні знову набирає популярності. Але й технології не стоять на місці. Для роботи
використовували сухі закваски, які потрібно правильно «оживити» — створити
умови для бродіння, забезпечити тепло і час. Викладачка пояснює: саме такий
підхід сьогодні активно використовують сучасні пекарні та ресторани.
— Ресторани зараз переходять на виготовлення крафтових
хлібів саме за цими технологіями, бо вони пришвидшені. У хороших закладах є
свої власні закваски, — розповідає вона учасницям.
Найдовшим процесом виявилася чіабатта. Її тісто має бродити
всю ніч, тому саме з неї розпочали заняття. Поступово на столах з’являлися інші
види тіста — французьке, гречане, картопляне. Учасниці замішували, формували і
вчилися «відчувати» тісто руками.
— Для роботи з тістом потрібні тепло, спокій і позитив, —
наголошує викладачка.
У групі — жінки різного віку і з різних куточків України.
Хтось переїхав до Чернівців через війну, але саме тут вирішив почати новий
професійний етап.
Катя з Харкова виховує двох донечок і мріє про власну
кав’ярню з кондитеркою.
Ще одна Катя — теж із Херсона, пережила окупацію… Але вона
оптимістка і жартівниця.
— Усі учасниці тут з певним досвідом, - каже, і додає:
Борошно від цукру відрізнити можемо.
А за жартами — цілком серйозні плани. У майбутньому жінка не
виключає відкриття власного закладу.
Віка з Донеччини навчається на менеджменті, але вже працює
кухарем. З тістом раніше справи не мала, проте заняття її захопили.
— Хліб — це круто, — каже дівчина.
Її батьки також переїхали до Чернівців після початку
повномасштабної війни.
Після кількох годин роботи приміщення наповнюється ароматом
свіжоспеченого хліба. Для когось це нова навичка, для когось — шанс змінити
професію, а для когось — перший крок до власної справи.
Наступне заняття було присвячене плетінню буковинських весільних
колачів (саме так, через «о» їх називають у нашому краї). Учасниці вивчали
давні техніки плетіння та символіку традиційної випічки. Викладачка розповіла:
колись плетіння (удвоє, учетверо, увосьмеро чи навіть удванадцятеро) і
відповідно – розмір весільного колача залежав від статків родини.
Так через хліб, традицію і навчання учасниці не лише
здобувають нові професійні навички, а й відчувають підтримку, спільність та
віру у власне майбутнє.
