У Чернівцях учасниці проєкту ГО «Вектор руху» опановують старовинне хлібопечення з сучасним підходом

Будівельна компанія Ярко Ярковиця Чернівці Буковина

Дівчата не лише здобувають нові професійні навички, а й відчувають підтримку, спільність та віру у власне майбутнє Реклама

«Хліб — це круто»: у Чернівцях учасниці проєкту ГО «Вектор руху» опановують старовинне хлібопечення з сучасним підходом
Тепло, запах свіжого тіста і борошно на долонях — саме так проходить одне із занять профорієнтаційного проєкту ГО «Вектор руху: підтримка, розвиток, лідерство» на базі кулінарної школи Resttoria, де майбутні пекарки вивчають не лише рецепти, а й філософію хліба.
Тема заняття — «Старовинні технології виготовлення хліба, але з інноваційними технологіями». У центрі уваги — закваска.

Не звичні дріжджі, які використовуються в масовому виробництві, а традиційний спосіб випікання хліба, який сьогодні знову набирає популярності. Але й технології не стоять на місці. Для роботи використовували сухі закваски, які потрібно правильно «оживити» — створити умови для бродіння, забезпечити тепло і час. Викладачка пояснює: саме такий підхід сьогодні активно використовують сучасні пекарні та ресторани.

— Ресторани зараз переходять на виготовлення крафтових хлібів саме за цими технологіями, бо вони пришвидшені. У хороших закладах є свої власні закваски, — розповідає вона учасницям.

Найдовшим процесом виявилася чіабатта. Її тісто має бродити всю ніч, тому саме з неї розпочали заняття. Поступово на столах з’являлися інші види тіста — французьке, гречане, картопляне. Учасниці замішували, формували і вчилися «відчувати» тісто руками.

— Для роботи з тістом потрібні тепло, спокій і позитив, — наголошує викладачка.

У групі — жінки різного віку і з різних куточків України. Хтось переїхав до Чернівців через війну, але саме тут вирішив почати новий професійний етап.

Оксана з Херсона вже давно пече вдома і працює сама на себе. Каже, що прийшла на курс, аби поглибити знання і рухатися далі.

Катя з Харкова виховує двох донечок і мріє про власну кав’ярню з кондитеркою.

Валерія, студентка Чернівецького торговельно-економічного університету, прагне професійного розвитку і шукає себе у сфері гастрономії.

Ще одна Катя — теж із Херсона, пережила окупацію… Але вона оптимістка і жартівниця.

— Усі учасниці тут з певним досвідом, - каже, і додає: Борошно від цукру відрізнити можемо.

А за жартами — цілком серйозні плани. У майбутньому жінка не виключає відкриття власного закладу.

Віка з Донеччини навчається на менеджменті, але вже працює кухарем. З тістом раніше справи не мала, проте заняття її захопили.

— Хліб — це круто, — каже дівчина.

Її батьки також переїхали до Чернівців після початку повномасштабної війни.

Після кількох годин роботи приміщення наповнюється ароматом свіжоспеченого хліба. Для когось це нова навичка, для когось — шанс змінити професію, а для когось — перший крок до власної справи.

Наступне заняття було присвячене плетінню буковинських весільних колачів (саме так, через «о» їх називають у нашому краї). Учасниці вивчали давні техніки плетіння та символіку традиційної випічки. Викладачка розповіла: колись плетіння (удвоє, учетверо, увосьмеро чи навіть удванадцятеро) і відповідно – розмір весільного колача залежав від статків родини.

Так через хліб, традицію і навчання учасниці не лише здобувають нові професійні навички, а й відчувають підтримку, спільність та віру у власне майбутнє.