Мандрівник витратив на дорогу півтори місяці, і за їжу платив лише один раз – в Снятині на Франківщині
Свою
мандрівку Іван називає "ЗВИchina ПРИГОДА”. Щоби дібратися до кордону Китаю,
йому довелося перетнути Росію, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан та Киргизстан.
Мандрівник каже, що за їжу платив лише один раз – на третій день мандрівки в
Снятині на Франківщині.
У Китай Іван в’їхав із двома російськими подорожувальниками, з якими він
познайомився напередодні. Свої враженнями він коротко ділиться на своїй
сторінці у фейсбуці.
Але ми не з тих, щоб журитись. Чимчикуємо через місто Хоргос в напрямку виїзду на Урумчі. Якось воно буде...
Вийшли на трасу.
- Ну що? Зупиняємо?
- Та пробуєм. А що робити?
Зупинилась одна машина, інша. Водії не розуміють нас, ми – їх. Ні англійська, ні російська не допомагають. Посміхаємось одне одному і вони їдуть собі далі.
І тут я згадав, що маю текст китайською. Кілька тижнів тому я написав англійською мовою текст простими словами, в якому зазначені основні аспекти моєї подорожі. Переклав його через гугл-перекладач. Коли був в буддистських монахів, в горах Тянь-Шань, китаянка Лі Данг відкоректувала текст, а в Алматі іранець Араш, в якого я зупинився, роздрукував його.
Тож коли далі зупинялись водії, відбувалось наступне:
- Ні хао! Ду ю спік інгліш?
Водій говорив щось китайською. Я витягував з валізи листок з ієрогліфами, давав водію. Той ознайомлювався. Далі говорив нам щось китайською. Ми ніц не розуміли. Показували на пальцях: Ми - троє - машина - рюкзаки - багажник - добре?
Якщо водій далі щось говорив китайською, ми прощались. Якщо ж виходив з машини
відкривати багажник, ми ставали його попутниками."
В
Китаї Іван хоче провести півроку: "хочу освоїти китайську
мову, пізнати китайську культуру, подорожувати автостопом та на велосипеді,
попрацювати моделлю та актором, читати китайцям вірші китайською та
українською, закохатись в людей та природу".
