Фото: times.cv.ua
У місті є чимало слідів радянського режиму, мер же чомусь не звертає на них увагу
Реклама
Сайт «The Chernivtsi times» опублікував звернення групи активістів, у якому міського голову Олексія Каспрука просять насамперед ретельно виконати закон про декомунізацію у Чернівцях, а не закликати змінити назву селища Путила (як відомо, нещодавно мер виступив за перейменування Путили у Сторонець-Путилів, бо теперішня назва селища, начебто, радянська).
«Кілька днів тому Президент країни Петро Порошенко, ще раз нагадав про неухильне виконання «Закону про декомунізацію» . Згідно цього закону, зокрема мають бути демонтовані пам’ятки, які б оспівували комуністичний режим, або особистостям які були дотичні до репресій. На жаль, саме у Чернівцях ця робота не тільки не проведена належним чином, але й вже зараз з’явилися нові пам’ятки діячів комуністичного режиму, дотичних до репресій чернівчан та буковинців. Що не вкладається у будь-які рамки. У грудні минулого року була відкрита меморіальна дошка багаторічного завідуючого ідеологічного відділу провідного радянського видання «Радянська Буковина» Володимиру Пелеху, який пізніше був головним редактором цього видання у дуже важкі у плані тиску та репресій сімдесяті роки. Широко відома, у тому числі завдяки нашим публікаціям, участь Володимира Пелеха у переслідуванні чернівецького дисидента Йосипа Зісельса, який провів шість років у радянських таборах. Серед явних доказів цієї участі, не тільки стаття за підписом Пелеха, але й свідчення самого Йосипа Зісельса, який нині є відомим громадським діячем в Україні. І, до речі, дошку відкривали ви особисто, пане мер», – ідеться у зверненні.
«Однак, зрозуміло, випадок Пелеха був непоодинокий. Таких відзначених діячів у Чернівцях чимало. І не відзначених також. Дехто каже, не варто чіпати пам’ять. Вибачте, ми ж чіпаємо події навіть сторічної давнини. Причому з піною у рота. А тут багато учасників просто поряд ходять. Через сто років згадаємо?
Ідеологічний відділи буковинських газет та партійного життя, різноманітні ідеологічні установи тоді були ланкою у механізмі комуністичної партії та КДБ, через який здійснювався тиск та моральні знущання за релігійною, ідеологічною та національними ознаками. Тиск над чернівчанами та буковинцями. Зокрема, чинився тиск на членів баптистських церков та їхні родини, на громадян, які хотіли виїхати на постійне проживання до Ізраїлю та інших капіталістичних країн, на чернівчан, які мали свою точку зору щодо історії держави, зокрема на українських, єврейських, румунських націоналістів, і навіть на тих, хто читав «не ті книги» і слухав «не ту музику».
Оприлюднення наклепів на особисте життя людей, залякування та руйнування родин, звинувачення у неіснуючих злочинах, усіляке принижування та висміювання жертв комуністичного режиму, деякі із яких в той же час були репресовані. Ось перелік заслуг ідеологічного відділу газети «Радянська Буковина» та багатьох інших медійних ресурсів того часу. Журналісти не тільки отримували матеріали у КДБ, щоб оприлюднити їх, але й вносили свою лепту у збір інформації.
Якщо закон про декомунізацію має на меті виховну роль, то набагато доцільніше дізнатися хто був виконавцем, а то й замовником репресій безпосередньо у Чернівцях, а не вивчати чи був якийсь Патріс Лумумба, іменем якого названо вулицю, дотичним до комуністичного руху.
На виконання закону про декомунізацію, необхідно демонтувати подібні об’єкти і створити громадську комісію по розслідуванню комуністичних злочинів у шістдесяті – вісімдесяті роки саме у Чернівцях та Буковині (а може й приватизації комуністичними діячами ласих об’єктів у власність на початку дев’яностих, що забезпечило їм подальший вплив та багатство). Це і буде не маскарадною, а справжньою декомунізацією. Тема, яку досі чомусь не піднімали, як правило займаючись або злочинами сорокових а то й більш ранніх років, які не мають прямого стосунку до Буковини. Або маскарадними перейменуваннями на кшталт ніби то радянської назви «Путила».
Країна має знати не тільки своїх героїв, але ї свої катів та їхніх посіпак. Чи не так?», – сказано у публікації.
