Буковину відвідав титулований український баскетболіст
РекламаНещодавно у Чернівці завітав титулований український баскетболіст Ярослав Зубрицький. Гравець, який вигравав чемпіонат України та Болгарії, привозив на фінал студентського Кубка України з баскетболу 3х3 (дивізіон "Захід" ) чоловічу команду «Львівська Політехніка». Львівські гравці під орудою Ярослава Зубрицького посіли четверте місце та здобули право грати у вирішальних поєдинках, які відбудуться 1 червня у Києві. Перебуваючи на Буковині, Ярослав знайшов час на інтерв’ю promin.cv.ua. Відомий спортсмен розповів про своє насичене баскетбольне життя та поділився враженнями від візиту в Чернівці.
«Мав можливість вчитися у гравців національної збірної»
-Ярославе, відомо те, що Ви прийшли у баскетбол тоді, коли Вам виповнилося 16 років.Чи займалися до цього іншими видами спорту?
-Так. До приходу у баскетбол займався волейболом. Скажу, що волейбол мені не дуже подобався. Мені завжди хотілося займатися баскетболом. Моїм першим тренером став Анатолій Заверікін, який працював викладачем кафедри фізичного виховання. А тоді «Львівська Політехніка» грала спочатку у другій лізі, а згодом у лізі першій. Потім львівська команда потрапила у Суперлігу. Мені пощастило, що «Львівська Політехніка» поступово піднімалася, а я набував спортивного досвіду. А коли вже завершив навчання, то поїхав у Київ.
-У столиці України Ви розпочали виступи у команді «Денді – Баскет», де наставником працював чемпіон союзу у складі київського «Будівельника» Андрій Подковиров…
- Мені пощастило, що опинився у Києві. Розпочав з команди «Денді – Баскет», де грав під керівництвом Андрія Подковирова. Я дуже вдячний цьому тренерові, бо якщо би мені не вдалося потрапити у столицю Україну, то, можливо, у мене би не було такої кар’єри. Прихід у «Денді – Баскет» був для мене великим кроком уперед. У київській команді грали хороші виконавці – Мурзін, Ватажок, Рубан, Шаптала, Савченко. Я мав чудову можливість вчитися у гравців національної збірної. У столичній команді було куди рости.
- Чемпіоном України Ви стали у складі іншої команди – МБК «Одеса». Чим запам’ятався переможний сезон – 2000/2001?
- Це був вдалий сезон. Чемпіонат України вигравав лише у складі МБК «Одеса». Того року наша команда виграла все – чемпіонат, Кубок і Кубок Виклику NEBL. Звісно, що залишився задоволений цим сезоном. У нас був хороший колектив. В Одесі виступав 5 років. Одеса – це друге місто, куди мені хочеться приїхати та відпочити.
- У сезоні – 2001/2002 Ви захищали кольори команди «Ямболгаз» (Ямбол). Як потрапили у Болгарію, де виграли чемпіонат країни?
- У Болгарію поїхав Віталій Лебединцев та покликав нас у цю країну. Вийшло так, що і я поїхав у цю країну. Я залишився задоволений цим період своєї кар’єри. У «Ямболгазі» провів вдалий сезон. Болгарія – хороша країна. У мене залишилися лише позитивні враження. До речі, рік тому мене викликали на «Матч зірок», який проводився у їхньому місті. Якщо не помиляюся, то тоді святкували 100 – річчя баскетболу у місті Ямбол. На «Матч зірок» запрошували тих гравців, які виграли чемпіонат Болгарії.
- Відомо, що у «Ямболгазі» грало багато український баскетболістів…
- Так. Серед них – Анненков, Ткач, Кобзистий, Борисенко. Ось така у нас була українська діаспора. Не виключаю, що когось і забув згадати. У нашій команди грали ще двоє росіян та болгари, однак кістяк колективу складали українські баскетболісти.
«Хотів завершити кар’єру гравця у Львові»
- З яких причин вирішили повернутися в Україну?
- У мене була хороша пропозиція з Одеси. Приймаючи рішення про повернення в Україну, довго не вагався. Мені подобається грати вдома, де відчуваю себе комфортніше. Якщо створено пристойні умови, то чому б не грати вдома… За кордоном – ти легіонер, а вдома, то є вдома.
- Ярославе, як оцінюєте період, який провели у команді «Хімік» з Южного?
- У Южному створили найкращі умови в Україні. Там можна думати лише про баскетбол. У «Хіміку» провів два непогані роки. Ми також вдало виступали на міжнародному рівні. Зокрема, дійшли до фіналу Кубка Виклику. Наша команда поступилася лише у вирішальному матчі. За ті сезони, що грав у «Хіміку», залишилося багато приємних вражень. Я відпочиваю в Одесі або Южному. Мені приємно приїжджати у ці міста.
- Чим запам'яталася співпраця з іноземним фахівцем Звєзданом Мітровичем, який тривалий час тренував «Хімік» ?
Мітрович – хороший фахівець. Він був першим моїм іноземним тренером. Я дуже багато від нього взяв. Мітрович багато дав у плані розуміння концепції гри. Те, що Звєздан Мітрович сильний тренер, підтверджує його робота з французьким клубом «Монако».
- У 2007-2013 роках Ви захищали кольори команди «Політехніка – Галичина» (Львів), де були капітаном колективу…
- Я завжди хотів завершити кар'єру гравця у Львові. Тут розпочиналося моє баскетбольне життя. Ми провели два хороших сезони. Вже після того, як поїхав з Южного, ми грали за третє місце з «Хіміком». Для мене це були принципові матчі. Нам трохи не вистачило для успіху. Тоді у львівської командибув пристойний склад. Я задоволений тим, що вдало повернувся у Львів.
- З яких причин результати львівської команди погіршилися? Це, можливо, сталося через фінансові проблеми клубу...
- Коли є гроші, то є команда. Хотілося щоби у нас було так, як у Южному: спочатку діти, юнаки, а потім основна команда. Це буде ідеально. Трапляється, що зникає фінансування. Десь відмовився спонсор, а десь виникли інші проблеми. Тоді можна створити колектив із молоді. Зрозуміло, що він не виграватиме, однак команда залишиться. У нас, на жаль, йде трохи,так би мовити, провал.
«Запам’яталися сезони, коли здобував чемпіонське звання»
- Чи важко далося рішення про завершення кар’єри гравця?
- Думав, що кар’єру баскетболіста необхідно завершувати раніше, однак ще міг грати. Гроші також ще платили. Я вже казав у одному з інтерв’ю, що останні 5-6 років було дуже важко. Отримував задоволення лише від гри. Від тренувань задоволення вже не отримував, бо це було зусилля над організмом. Ті моменти, які виникали під час гри компенсували те, що було на тренуваннях. Такий адреналін, як під час гри, ніде практично не отримуєш. Подібне може статися ще тоді, коли працюєш тренером і виграєш матч. Зрештою, коли ти я гравцем, то зовсім інше.
- Які сезони запам’яталися найбільше?
- Запам’яталися сезони, коли здобував чемпіонське звання. Мова йде про Одесу, Болгарію. Задоволений також тим, що провів два сезони в Южному. Я хотів потрапити у команду цього міста. Не можна не згадати і «Денді – Баскет». Дуже вдячний, що мене запросили у цей колектив. Я вже казав: якщо би не було столичної команди, то не вийшло би такої кар’єри.
- Розкажіть про свою нинішню тренерську роботу…
- Працювати тренером важко. Тренерській роботі треба навчатися. Задоволений тим, що розпочав трохи працювати у студентському баскетболі. Ми розпочали з вищої ліги (Ярослав Зубрицький тренує команду «Львівська Політехніка» - авт.). Намагаюся чомусь навчити баскетболістів. А у нас грають переважно молоді хлопці – студенти. На сьогоднішній день я отримую задоволення від своєї роботи. Сподіваюся, що у мене щось вийде.
- Які у Вас враження від організації змагань у Чернівцях?
- Чернівці – дуже гарне місто. У Вашому місті є хороший зал, у якому ми на пристойному рівні провели змагання. Задоволений тим, що змагання організували на Буковині. Мені хочеться, щоб у Чернівцях була сильна баскетбольна команда.
«Моє хобі – проводити побільше часу з родиною»
- Як проводите свій вільний час?
- Я сімейна людина. Тому моє хобі – проводити побільше часу з родиною. У весь мій час займає переважно робота. А якщо є вільний час, то приділяю увагу трьом дітям.
- Ваші побажання шанувальникам буковинського баскетболу…
- Хочу побажати буковинцям того, щоби вони дочекалися появи сильної баскетбольної команди. Люди повинні ходити на матчі та отримувати насолоду від баскетболу.
Ярослав ЗУБРИЦЬКИЙ народився 19 листопада 1974 року у Львові. Грав за команди «Політехніка» (Львів), «Денді – Баскет» (Київ), ЦСКА – Ріко (Київ), МБК «Одеса», «Ямболгаз» (Болгарія), «Хімік» (Южне), «ДніпроАзот» (Дніпродзержинськ).
Досягнення:
Чемпіон України (2001)
Чемпіон Болгарії (2002)
Володар Кубка України (2001)
Володар Кубка Виклику NEBL (2001)
Віце-чемпіон України (1999,2000,2003)
Фіналіст Кубка Виклику (2006)
Бронзовий призер чемпіонату УБЛ (2009)
Учасник «Матчу зірок Суперліги» (2009)
Найкращий гравець-ветеран Суперліги за версією iSport.ua (2014)
Олексій МАМЧУК
