Фото: Ігор Константинюк © "Чернівецький промінь"

Старший сержант Збройних сил України (80-а окрема аеромобільна бригада) Андрій Альошин, який загинув у бою під Луганськом, колись навчався в Чернівецькій гімназії №5. Тому тут, завдяки зусиллям його друзів, і відкрили Андрію меморіальну дошку з гаслом десантників: "Душу – богові! Життя – вітчизні! Честь – нікому!"

 

– Пишаюся своїм сином, – зі сльозами на очах каже мати героя Наталія Василівна. – Дуже не вистачає мені і всій родині його в житті. Але надіюся, що він, і сотні інших героїв, які пішли свідомо на цю війну і віддали життя, загинули не даремно.

 

Його друзі згадують, що він завжди говорив: "Україні потрібна не влада, Україні потрібен уряд".

 

– Андрій був дуже щирим, відвертим і прямим, – каже друг та партнер у підприємницькій діяльності Ярослав Березовський. – Коли почалися революційні події 2014 року, він не те що не підтримав їх, він не вірив у їх результат. Він завжди говорив що це всього лише чергова зміна влади, тобто, зміна кольору. Я з ним багато сперечався, але він наполягав на своєму. Проте, він був дуже відповідальним. Тому, коли відбулося вторгнення на наші землі загарбників, і йому прийшла повістка – одразу ж в цей день з’явився у військомат. А через сім днів вирушив у 300-ий полк, де пройшов навчання, познайомився з новими побратимами... Цікаво, що Андрій часто згадував мені слова Черчиля: "Війни завжди створюють можновладці і їхні політики, а гинуть там безневинні мільйони солдатів, як з одного, так і іншого боку". Тому він розумів, що не варте воно того, щоб іти воювати. Але, схоже, є щось в наших генах... Адже наша країна розташована в геополітичному центрі подій, і тому ми завжди воювали. Ми думали, що ми про це забули, але наші гени це пам’ятають. І в нього це прокинулось.

 

Тому, коли настав момент вирушати після навчання на фронт, і побратими запитали його: "ти з нами?", Андрій, як справжній патріот, відповів: "Безумовно, так"! Загинув він під Луганськом, виконуючи бойове завдання, проте загинув він не даремно. Він встиг разом з побратимами звільнити Слов’янськ, і загинув він за кожного з нас, за наше краще майбутнє, коли ми у тисячолітніх війнах нарешті здобудемо справжню свободу, незалежність і процвітання. Він загинув за Україну. За честь, за славу, за народ!