Одружившись на буковинці, виходець із Кавказу після поранення перебрався на Новоселиччину Реклама
В обласній клінічній лікарні провели складну реконструктивно-відновлювальну операцію бійцю добровольчого батальйону імені Джохара Дудаєва. Його оперували з приводу ліквідації колостоми та відновлення неперервності кишкового тракту. Хірургічне втручання тривало майже три години. За словами завідувача проктологічним відділенням лікарні Андрія Бочарова, хоча проведена атовцю операція не є унікальною, зважаючи на його важку бойову травму та осколки, яких іще чимало у нього в тілі, вона була більш ризикованою й непередбачуваною, ніж зазвичай.
Важке поранення, внаслідок якого у молодого чоловіка був ледь не повністю зрешечений кишківник та ушкоджені інші внутрішні органи, він отримав у бою за село Катеринівку на Луганщині у травні 2015-го. Стікаючого кров’ю «Алі» (таким був на війні його позивний) привезли у госпіталь Попасної. Першими його тут оперували… чернівецькі хірурги.
«На жаль, тих своїх рятівників достеменно не знаю, бо я був тоді ніякий, пам’ятаю тільки, що одного з лікарів звали Саша», - пригадує боєць. Потім були операції в Артемівську, у Дніпрі, а фінальною – шостою – через півтора року після поранення, стала операція у Чернівцях. Оскільки вона пройшла вдало, після зняття швів атовець поїхав додому – до Новоселиці.
На Буковині виходець із Кавказу Олексій Дирда (прізвище чоловік взяв дружини, а ім’я адаптував під тутешнє для простоти спілкування) опинився завдяки коханню. З буковинкою Анжелікою, яка працювала перекладачем з турецької в одній солідній фірмі, він познайомився по роботі ще перед Майданом. Сам тоді мешкав у Євпаторії, а воювати почав, каже, коли Крим зазнав агресії. Та позаяк сили були нерівні та й очікуваного наказу про спротив окупанту так і не надійшло, перебрався на материкову Україну і записався в добровольчий батальйон імені Джохара Дудаєва, адже з кримською пропискою та обліком мобілізуватися до ВСУ не вдалося. У складі батальйону воював з липня 2014 року.
Наразі Олексій вдома, у Новоселиці, відновлює здоров’я. Він дуже вдячний хірургам обласної лікарні Івану Андронатію та Андрію Бочарову, а також лікарю-волонтеру Миколі Рихліцькому, який, за словами його дружини Анжеліки, став для «Алі» справжнім ангелом-охоронцем.
– У нас на Кавказі є таке поняття – адат. Адат – це зібрання неписаних законів. Коли одна людина рятує життя іншій це адат, відтоді вони стають рідними. За півтора року, які після поранення провів по госпіталях і лікарнях, став кревником багатьох медиків, у тому числі – лікарів обласної лікарні з Чернівців, – каже атовець.
