Розлом під Чернівцями і горою Цецино – сейсмічно активний Реклама
У четвер, 23 вересня, вдосвіта мешканці чотирьох західних областей України відчули, як трусонуло: о 6.17 сейсмологічними станціями були зафіксовані поштовхи магнітудою 4,4. Землетрус відчули не лише у Чортківському, а й у Тернопільському районі, зокрема в самому Тернополі, а також і в сусідніх Чернівецькій, Вінницькій, Львівській, Рівненській, Івано-Франківській та Хмельницькій областях, на відстанях до 200
км. За кілька днів до того повідомлялося про землетрус на Донеччині.
Про це розповідає кандидат географічних наук, доцент кафедри гідрометеорології та водних ресурсів геофаку Чернівецького нацуніверситету, директори науково-навчальної геофізичної обсерваторії ЧНУ Андрій Миколайович Ніколаєв, пише Парламент.ua.
«Треба просто звикнути до того, що землетрус – це явища, які відбувалися і відбуватимуться - в різних районах, де для того є відповідні умови – зокрема, геологічні. Це може бути Донецьк, Тернопільська-Франківська області, Чернівецька…», - розповідає науковець.
Андрій Ніколаєв демонструє фрагмент карти розломної архітектоніки для всієї України – на ньому відображений західний регіон. Епіцентр останнього землетрусу – якраз на лінії Чернівецького розлому. Розлом – сейсмічно активний, на карті червоні точки – це зафіксовані землетруси. Він проходить через гору Цецино – найвищу точку міста, і саме на ньому за останні роки бачимо багато епіцентрів землетрусів. Так само і на лінії Сторожинецького розлому - в районі села Буденець 5 травня 1950 року вночі стався землетрус, який дуже налякав мешканців Чернівців.
«Просто
під Чернівцями, під центром міста, у нас під ногами перетинаються два розломи,
відповідно трапляється безліч землетрусів – щоправда, вони слабенькі, але хто
дасть гарантію, що з часом воно не бахне? – констатує вчений і додає, що
особисто він жодних гарантій стосовно землетрусів не дає, настільки ці явища
непередбачувані», - зазначає керівник обсерваторії.
Наразі в Західному регіоні є близько 30 діючих сейсмічних станцій. Загалом по Україні – не менше сотні. Є вони тепер і на всіх атомних станціях - після Чорнобиля стало очевидно, що техногенні катастрофи ймовірні, і там, де є небезпека, слід розміщувати сейсмічні станції. Це стосується і потужних хімічних виробництв. Традиційно сейсмічні станції перебувають у системі Академії наук, інституту геофізики, по тій лінії і фінансуються. У великих містах станції обладнані сучасними комплексами апаратури. А від апаратури залежить усе.
«Сучасні комплекси – універсальні, реєструють все, - пояснює Андрій
Ніколаєв. - А раніше регіональна апаратура була зосереджена на вивчення
місцевих тектонічних розломів. Київська станція зараз бачить усе. Наша аппаратура 1967 року – я
бачу лиш те, що "під носом". На нову апаратуру треба
"якихось" 36 тисяч євро. Мільйон гривень. Сейсмічна станція перебуває
на балансі університету, а університет має бюджетне фінансування – на зарплати
викладачів, на комунальні послуги… А тут – мільйон… І тут дуже доречним є наш
професійний з колегами жарт: "Є сейсмічна станція – є землетрус. Нема сейсмічної
станції – нема землетрусу…" Тобто якщо станція його не фіксує, то його
ніби й нема. І хтозна, які можуть бути наслідки такого "непомічання"
сигналів, які дає нам Земля…» - розповідає вчений.
Обладнання сейсмічних станцій має різне призначення: є прилади, які призначені для вивчення місцевих землетрусів, а є так звані телесейсмічні. Щодо перших - є сейсмічні станції в Косові (та "бачить" якраз усі гірські землетруси), в Новодністровську (там в районі села Муровані Курилівці часто відбуваються землетруси – причому дуже відчутні). Чернівецька станція з ними в одній системі, вони однаково подають інформацію в "центр", який у Львові.
