Пауль Целан працював перекладачем з української в редакції «Радянської Буковини» перед еміграцією до Європи
Пауль Целан, один із найзагадковіших поетів ХХ століття, який народився та виріс у Чернівцях, залишив по собі не лише глибокий літературний спадок, а й цікавий, хоча й маловідомий факт своєї біографії. У 1944-1945 роках, ще під справжнім ім’ям Пауль Анчел, він працював перекладачем у редакції газети «Радянська Буковина».
Про це пише Леся Щербанюк у статті "Крізь кришталеві вікна Целан бачив Європу…" на сайті Муніципальної бібліотеки ім. А. Добрянського.
Цей епізод його життя пов’язаний із часами, коли він був студентом Чернівецького університету. Його основним завданням було перекладати статті з української мови на молдавську (румунську).
"І от однією з таких адрес, маловідомою для загалу, де Пауль Целан, тоді ще Пауль Анчел, не просто бував, а ще й працював впродовж 1944-1945 років, є адреса Українська, 22, а на той час вона називалася Мірча Вода, 18. І майже кожного дня після занять в університеті разом із своїм університетським другом поспішав східцями в кабінет перекладачів та літературних редакторів. Тут знаходилась редакція «Радянської Буковини». І Пауль Целан, який на той момент був студентом Чернівецького університету, «щоб поповнити свій скромний бюджет», влаштувався сюди перекладачем для дубляжу українського варіанту газети на молдавську (румунську). Звісно, що дослідники творчості поета знали про цю сторінку в його біографії, проте назагал для чернівчан це мало знаний штрих в його життєвій долі", - пише Леся Щербанюк.
Целан відзначив цей період навіть у своєму архівному записі від 24 березня 1945 року. У пункті «робота за сумісництвом» він вказав: «Перекладач і літературний редактор газети "Радянська Буковина” молдавською мовою».
«Відомо, що Целан був надзвичайно обдарованим до мов і легко засвоював їх, проте важко собі уявити, щоб він перекладав газетні статті, хай би навіть вони були тільки пропагандистськими кліше, з румунської – мови, якою він, як випускник румунського ліцею вільно володів як в усній. Так і писемній формі – на українську. Яку він розумів хіба що пасивно. Насправді все було якраз навпаки – він перекладав статті з української газети «Радянська Буковина» для паралельного румунського (молдавського – як тоді це звалося) видання, яке виходило під назвою «Буковіна совєтіке» (з 1967 р. – «Зоріле Буковіней»). Про це свідчить його власноручний запис у заповненій 24 березня 1945 р. російською мовою анкеті, віднайденій в архіві Чернівецького університету, де в пункті «робота за сумісництвом» тодішній студент філологічного факультету Чернівецького університету Павел Львович Анчель дає вельми чітку відповідь: «Перекладач і літературний редактор газети «Радянська Буковина» молдавською мовою», - ось як детально, спираючись на документи того часу, описує цей епізод в житті поета найретельніший перекладач і дослідник творчості Пауля Целана професор Петро Рихло.
Його здатність опрацьовувати навіть пропагандистські тексти з української для румуномовної версії газети говорить про неймовірний мовний талант і гнучкість мислення поета.
Попри всі життєві труднощі, робота в редакції залишилася в пам’яті його колег. Вони згадували, як Пауль, працюючи в доволі складних умовах, зберігав свою відстороненість і внутрішню глибину. Проте вже у травні 1945 року він назавжди покинув Чернівці, вирушивши в пошуках свободи, яку тогочасна радянська влада могла запропонувати лише на словах.
"Нові сторінки власне про ті моменти перекладацької праці Пауля Целана в редакції газети можна прочитати в книгах, які щойно видав прозаїк, публіцист, перекладач Григорій Криган. Це розділ з художнього твору «Скринька Пандори»:
Grigore Crigan Cutia Pandorei / [red. Aurel Ştefanachi]. - Iaşi: Tipo Moldova, 2017. - 483 p. - (Opera omnia. Proză scurtă contemporană / coord. Valeriu Stancu; 107)
В ній є розділ „Iarba ochilor tăi...” sau „De ce ne iubesc femeile?”» («Трава ваших очей…або чому ми не кохаємо своїх жінок?»), який присвячений Паулю Целану, коли він працював в редакції газети", - зазначає авторка.
Grigore Crigan Cutia Pandorei / [red. Aurel Ştefanachi]. - Iaşi: Tipo Moldova, 2017. - 483 p. - (Opera omnia. Proză scurtă contemporană / coord. Valeriu Stancu; 107)
В ній є розділ „Iarba ochilor tăi...” sau „De ce ne iubesc femeile?”» («Трава ваших очей…або чому ми не кохаємо своїх жінок?»), який присвячений Паулю Целану, коли він працював в редакції газети", - зазначає авторка.
"Особливо цінним є енциклопедичне видання «Gartea zoristilor» («Книга зористів»), тобто історія газети та журналістів, які працювали з перших років у виданні «Зоріле Буковиней».
Crigan, Grigore Cartea zoriştilor. - Чернівці: Місто, 2016. - 487 p.
У цьому виданні окремий і доволі розлогий розділ з романтичною назвою «Пауль Целан. Румунський вимір одного чернівецького «сумного поета» тевтонської мови» присвячений поету. У цьому розділі представлені спогади сучасників поета, які працювали з ним саме ці місяці перекладацької та літературної діяльності дубляжної редакції газети «Буковіна совєтікус» («Радянська Буковина»). Свій спогад залишив письменник і журналіст Херес Делян, з яким вони разом навчалися в Чернівецькому університеті на філологічному факультеті англійського відділу і обидва працювали перекладачами в редакції. Вони друкували дуже багато перекладів з російської і української мов і на дуже високому рівні. Пауль Целан тоді ще перекладав під своїм прізвищем Павел Анчель, але в дубляжному примірнику не прийнято було писати прізвище перекладача під кожним матеріалом".
Crigan, Grigore Cartea zoriştilor. - Чернівці: Місто, 2016. - 487 p.
У цьому виданні окремий і доволі розлогий розділ з романтичною назвою «Пауль Целан. Румунський вимір одного чернівецького «сумного поета» тевтонської мови» присвячений поету. У цьому розділі представлені спогади сучасників поета, які працювали з ним саме ці місяці перекладацької та літературної діяльності дубляжної редакції газети «Буковіна совєтікус» («Радянська Буковина»). Свій спогад залишив письменник і журналіст Херес Делян, з яким вони разом навчалися в Чернівецькому університеті на філологічному факультеті англійського відділу і обидва працювали перекладачами в редакції. Вони друкували дуже багато перекладів з російської і української мов і на дуже високому рівні. Пауль Целан тоді ще перекладав під своїм прізвищем Павел Анчель, але в дубляжному примірнику не прийнято було писати прізвище перекладача під кожним матеріалом".
