На батьківщині хлопцям із передової потрібна маланка
Видання Texty розповіло про відродження традиції маланкування в Мамаївцях, що на Буковині. Після дворічної перерви, викликаної заборонами, місцева влада цього року дозволила проведення старовинного обряду.
"Хлопці з окопів часом все ж таки поверталися в рідні Мамаївці. Хтось у труні — їхні портрети зараз стоять біля сільради. Та повертались і живі. Часом скалічені, часом просто втомлені. І з’ясувалося, що на батьківщині хлопцям із передової потрібна маланка. Справді потрібна. Це частина їхньої ідентичності. Це, зрештою, частина української культури. А хіба не культуру також вони боронили від ворогів?", - пише видання.
На вулицях села знову ожили яскраві маски, височенні головні убори з квітів та костюми, що символізують духи зимового святкування. Зусиллями місцевих активістів, зокрема Сергія Воронюка, традиція не лише збережена, а й адаптована до нових реалій.
Маланкарі чекають на початок дійства. Фото Ірини Пустиннікової.
Пандемія та заборони змусили мешканців села тимчасово відмовитися від проведення маланки. Сергій Воронюк, натхненник свята, два роки поспіль намагався отримати дозвіл, і цьогоріч його зусилля увінчалися успіхом завдяки підтримці воїнів, що повернулися з фронту.
Маланкарі в Мамаївцях. Сергій Воронюк у центрі села з гуртом перебраних. Фото Ірини Пустиннікової.
Уперше обряд провели за новим календарем. Якщо раніше маланка в Мамаївцях проходила 13 січня на Василя, то тепер її святкують на Новий рік. Ця зміна пройшла без конфліктів, оскільки більшість мешканців перейшла на новий стиль.
Маланка в Мамаївцях.
Мамаївецька маланка — це не просто свято, а спосіб зберігати українську ідентичність,
