Фото: Чернівецька ОВА
Військовослужбовці, які проходять реабілітацію в Чернівцях продовжують знайомитись з краєм
Приємні емоції та враження — ще одна складова успішної реабілітації. Військовослужбовці, які проходять реабілітацію в Чернівцях, відволікаються від тривожних думок і відкривають Буковину з нового боку.
Завдяки проєкту «Мандротерапія» вони продовжують знайомитися з краєм. Цього разу ветерани відвідали тюльпанове поле в Мамаївцях та найстарішу церкву області.
"Мета цього проєкту це психологічна реабілітація поранених хлопців, тих що поранені, тих, що знаходяться на реабілітації, ті що зараз проходять реабілітацію у нашій області. Це вже 22 виїзд у нашій області", — розповідає заступник директора департаменту регіонального розвитку Чернівецької ОВА Михайло Хмеловський.
Фото - Чернівецька ОВА
Серед учасників ветеран Микола. Запитуємо чи імпонує йому "Мандротерапія". Він розповідає, в таку подорож їде не вперше. Адже ще нещодавно підіймався на Памір.
"Ми постійно десь подорожуємо, десь постійно їдемо, відпочиваєш і не задумуєшся, відходиш від цього всього", — ділиться Микола.
Посеред цвітінь, чоловік згадує, до повномасштабного вторгнення і сам займався схожим видом діяльності. Однак війна перекреслила все.
Ветеран Микола. Фото - Чернівецька ОВА
"Займався продажем та вирощуванням декоративних рослин; туї, ялинки, квіти. Так само і займався покрівельними роботами потім почалась війна, я підписав контракт і пішов, — пригадує Микола.
Захисник ніс службу на Донецькому і Луганському напрямках аж поки не отримав поранення. Після чого повернувся до рідного краю на реабілітацію.
"Я собі ціль поставив я до неї іду; За майбутнє зараз думаю аби я нормально став на ногу, нормально ходив і пересувався, а в майбутньому планую відкрити своє СТО і допомагати хлопцям, бо автомобілі часто ламаються. Тому буду щось робити, старатись і допомагати в подальшому", — поділився планами на майбутнє ветеран Микола.
З першим звуком сирен взяв до рук зброю і військовослужбовець Руслан з позивним "Мальдіні". Розповідає, тоді лише завершив строкову службу.
"Служба розпочалася у перші дні війни, я пішов добровольцем, а перед тим я тільки місяць як звільнився з строкової служби, але зі своєю патріотичною думкою, я зразу з хлопцями своїми зібрався і ми вирушили на війну продовжувати наш шлях далі", — пригадує військовослужбовець Руслан.
Військовослужбовець Руслан. Фото - Чернівецька ОВА
Спочатку Руслан служив в 61-й бригаді, а згодом її розфорарматували, тож далі працював в розвідці. На передовій і отримав своє поранення.
Поранення отримав 24 липня на напрямку Часів Яр, наступив на ворожу міну. Ми їхали із моїм товаришем, мали завезти провізію. Нас на хамері підірвали FPV. І коли я себе евакуйовув з горящого хамера, біжучи ввесь майже в крові, обличчя в крові і наступив на міну
Так і розпочався виснажливий шлях протезування та реабілітації.
"Спочатку я ставав на протез десь у листопаді, але прийшлось робити реампутацію і мені ще раз операцію робили і оце вже другий раз я стаю на протез", — каже Руслан.
Зараз захисник вчиться жити з протезом, адже хоче повернутись назад до побратимів. Тож разом із туристичним проєктом випробовує нову кінцівку в найекстримальніших умовах.
Ми їздили на Памір оце. По коліна снігу, я на цьому протезі. Незвично по снігу ходити. Фізично важко? Фізично ні, а морально було важко переживав, щоб не упасти і більшої шкоди не зробити", — додає Руслан.
Зі своєю дружиною нині тут і ветеран Олександр. Його мобілізували навесні 2023 року. Після навчань він захищав країну поблизу Вугледара.
"При евакуації з позиції був обстріл. Нас міняли і получається групу привезли нову , мали мене вивезти з посадки і вони побачили, що тут приїхали – значить буде обмін. Вони прицілились і нас чекали вже. Цього ми не знали 2:21 +++ Яке поранення ви отримали? осклок попав у шию, переламав хребет (і ще один є) маленький і сказали щоб його не трогати, лікарі сказали що його краще не трогати", — розповідає ветеран Олександр Савчук.
Найважче після поранення було повернути жагу до життя, ділиться Олександр. Однак віри додавала дружина.
"Після поранення він довго лежав, тиждень він був у комі. Потім місяць його не дозволяли підіймати бо осколок дав зараження спинного мозку. Відповідно нерви, які були перебиті в шиї вони дали порез на руку, на ногу, м’язи атрофувалися дуже швидко. Буквально місяць, півтора і рука була тільки кістка і шкіра і його дійсно важко було покласти на ноги", — розповідає дружина військового Галина.
Про важке поранення чоловіка пані Галині повідомив командир Олександра. Далі розпочалось тривале лікування. Однак разом із сім’єю подолали найбільші труднощі.
"Я рада була, що він живий і уже разом… діти допомагали, вони теж були довольні, що повернувся додому живий, трошечки покоцаний. От син дорослий хлопець: важко встати — він допомагав даже на руках носив як треба було", — пригадує Галина.
Зараз подружжя будує плани на майбутнє та вірить у найскорішу перемогу.
"Які плани на майбутнє? Жити. Ще дітей треба класти на ноги, допомагати, хоча б порадою. Ще внук є. Життя тільки починається", — ділиться дружина Руслана.
Після тюльпанового поля мандрівка продовжилась. Військові відвідали древній храм у Лужанах, де місцевий священник розповів історію найстарішої буковинської церкви.
Михайло Хмелевський додає, екскурсії Чернівцями для відважних захисників, які проходять відновлення на Буковині планують зробити щомісячними.
Михайло Хмелевський додає, екскурсії Чернівцями для відважних захисників, які проходять відновлення на Буковині планують зробити щомісячними.
"У травні плануємо відвідати смугасті водоспади, продовжимо ходити до театру, виїжджатимемо на Дністер, влаштовуватимемо пікніки, а також завітаємо до музею просто неба. Адже саме такі виїзди з гітарою та вогнищем особливо подобаються хлопцям, — ділиться планами проєкту "Мандротерапія" заступник директора Департаменту регіонального розвитку Чернівецької ОВА Михайло Хмелевський.
Фото - Чернівецька ОВА
Авторка: Вероніка Руда.
