Чернівці - лідер в Україні з панкратіону й грепплінгу Реклама
Зa остaнні кількa рокiв чернівецькі спортсмени вивели наш регіон на рівень одного з найуспішніших в Україні у грепплінгу, панкратіоні та ММА.
Завдяки стабільним перемогам та вражаючим результатам на національних, а також міжнародних змаганнях.
Від борця до наставника
Павло Максимчук - особистість, що пройшла тернистий шлях від юніора-аматора до чемпіона та наставника. Його історія - це яскравий приклад, того, як працює наполегливість, цілеспрямованість в симбіозі з любовʼю до справи якою займаєшся.У 2023 Павло виборов золото на чемпіонаті Європи у Бухаресті. Що стало не лише його особистісною перемогою, а й стало вагомим внеском у загальний успіх нашої збірної.
«Я починав з вільної боротьби, далі армія, потім університет. Але справжній шлях почався тоді, коли я вирішив не просто тренуватися, а й навчати інших», — згадує Павло.
Вже понад вісім років Павло тренує дітей.
Його методика формується на довірі, дисципліні, але найважливішим є - власний приклад.
«Коли ти сам працюєш на межі своїх можливостей — діти це бачать. Це не треба пояснювати словами. Вони бачать, що їхній тренер не просто стоїть збоку, а проходить цей шлях разом з ними. Я тренуюсь 10–12 разів на тиждень у період підготовки до чемпіонатів. Це ранкові кроси, вечірні спаринги, загальна фізична підготовка. І паралельно я ще проводжу тренування для дітей. Зранку встиг потренувати себе — ввечері ще треба бути зарядженим, щоб зарядити їх.
Вони бачать мою втому, мій стан, але бачать і те, що я не здаюсь. Я ніколи не скажу їм: "роби, а я не буду”. Я покажу. І це для них — сильніший сигнал, ніж будь-яка мотиваційна промова. Діти починають розуміти, що успіх — це не удача, не випадковість. Це — постійна праця. І коли вони бачать, що можу я — вони починають вірити, що можуть і самі», - переконаний тренер Павло Максимчук.
Вони бачать мою втому, мій стан, але бачать і те, що я не здаюсь. Я ніколи не скажу їм: "роби, а я не буду”. Я покажу. І це для них — сильніший сигнал, ніж будь-яка мотиваційна промова. Діти починають розуміти, що успіх — це не удача, не випадковість. Це — постійна праця. І коли вони бачать, що можу я — вони починають вірити, що можуть і самі», - переконаний тренер Павло Максимчук.
Спорт в умовах війни
З початком повномасштабного вторгнення Павло був змушений призупинити тренерськц діяльність на пів року, зосередившись на волонтерстві.
«Коли починались перші тривоги, ми спускались у сховище. У залі стоїть гучномовець — як починає кричати, діти лякаються. Особливо маленькі. Їм важко зосередитись, вони губляться. Але ми не зупиняли тренування. Вже в укритті — трохи ігрових вправ, трохи руху. Вони починають оживати. По очах видно — страх відходить, діти знову в процесі.
Ми не могли просто сидіти. Потрібно було підтримувати ритм, готуватись, тримати форму. Після кожної тривоги, після кожного стресу — повертались до тренування», - пригадує наставник Павло.
Ми не могли просто сидіти. Потрібно було підтримувати ритм, готуватись, тримати форму. Після кожної тривоги, після кожного стресу — повертались до тренування», - пригадує наставник Павло.
«Зараз дуже складно зацікавити дітей спортом. Вони зависають у телефонах, іграх. У них все є — медаль, грамота вже не викликає радості. Колись за грамоту тримались як за скарб, а тепер — зім’яв, викинув. Вони не цінують зусилля, бо звикли до миттєвого результату з екрану. І це — велика проблема».
Батьки часто задаються зустрічним питанням, якщо дитина не хоче займатися спортом, як бути?
«Я завжди прошу: дайте дитині самостійно вибрати спорт. Не потрібно змушувати та тиснути, це не сприятиме здоровому розвитку, а лише зламає дитину та похитне її самооцінку. Зазвичай, батьки хвилюються, що дитина походила та закинула секцію- це нормально, дайте їй спробувати себе. Проаналізуйте стан дитини, де їй краще та акуратно направляйте», - аргументує Павло Максимчук.
На сьогодні Чернівці - лідер в Україні з панкратіону й грепплінгу. В нашому рідному місти виховані та зростають чемпіони України, Європи та нерідко світу. Проте, про це зараз маловідомо.
«У нас є чемпіони світу, Європи. Але їх імена відомі лише в наших професійних колах, на жаль. На мою думку, кожен спортсмен важливий, як і його досягнення. Тому їм, особливо дітям, потрібно розуміти, що про їх звершення знають та цінують », — говорить він.
«Щоб перемогти на змаганнях — потрібно спершу перемогти себе. Змусити себе встати, коли хочеться залишитись у ліжку та пропустити крос. Ніхто цього не зробить за тебе, лише ти, сам. І йти вперед, незважаючи ні на що», - резюмує тренер.
Ольга Приходько спеціально для "Чернівецького променя".
