"Підходить прикордонник і каже: «це на розмитнення?», я кажу: «ні, для особистого користування» і його реакція : «хіхіхіх», насправді я була надто втомлена, щоб зрозуміти, що він сміявся, а тим паче задуматись чому сміявся і я запитала чи можу я далі їхати, він сказав так і дав папірчик. Отже, пройшла ще один контроль і тут митний (останній), підходить чоловік (доволі такий великий) і каже з дуже великою іронічної посмішкою: «це ця машина, яка для особистого користування?»

Я відповідаю: «так» і цей любʼязний чоловік каже: «Ви не маєте права вʼїзду», в той момент я виходжу з авто і кажу: «перепрошую?», він каже: «покажіть Ваш паспорт», я показую і він з посмішкою каже: «а де відмітка з консульства ?», я йому відповідаю, що законом я не зобов’язана її мати і він ще з більшим сміхом каже : «Саша це твій пасажир ». В той момент я не могла зрозуміти який пасажир і хто такий Саша і чому я така втомлена маю зараз стояти і розмовляти не зрозуміло про що", - йдеться у дописі.

"Так якось трапилось, що завжди і всюди використовується правило 183 днів, якщо ти живеш в країні понад 183 дні - ти її податковий резидент. Я живу в Англії не те, щоб понад 183 дні, а понад 3 роки.

І я є податковим резидентом Британії ,на що Олександр погоджується, також у мене були деякі документи з собою, які підтверджували моє місце проживання (а отже місце реєстрації в Британії), предʼявляла британське водійське, де вказана адреса мого проживання (важливо, ти не можеш його отримати навіть якщо ти не резидент Британії) і для Митної служби України це не було доказом того, де я проживаю. Також я просила його перевірити базу і глянути, коли я в останнє була в Україні. На все я отримала відмову. Мені запропонували варіант інший: оформити документи і залишити заставу. Мій автомобіль оцінили в 12 разів більше, ніж він коштує в Британії і назвали суму понад 4000$ застави, яку потрібно внести готівкою в гривнях. Якщо ти хочеш зняти з картки - обмеження зі зняття. Тому митна служба України повернула мене в Польшу і не дозволила вʼїхати в Україну. Уявіть тільки реакцію польської сторони", - йдеться у дописі.

"Польський офіцер запитував (обов’язково читати з польським акцентом) : «чому пані не пустили в Україну ? Пані українка ? Пані не пустили додому ?». Я пояснила всю історію , а він показує мені пальцями (так шурк шурк) як показують на хабар і каже «то є Україна пані». І тільки в той момент я зрозуміла як я могла вʼїхати в Україну. Наступний польський офіцер запитував теж це і сказав такі цікаві слова : «пані ви тепер в безпеці і живете в хорошій країні, в Англії. Нащо Вам Україна? Не їдьте туди»

Я була з своїм татом, якому 84 роки. Нас повернули на польську сторону, я жахливо втомлена поїхала шукати готель і з думками вотафакіззет вотсвронгвіззем . На наступний день ми вирішили , що повертаємось додому - в Англію. В Англії, до речі, навіть з машини не довелось татові виходити під час всіх перевірок. Я лиш виходила і багажник відчиняла. І все. Я проїхала біля 2400 км , щоб розвернутись і поїхати назад. Митна служба мала б діяти за принципом розумності. Але там не було розумності", - додає українка.

"Що тепер? Я вже вдома. Не знаю, коли ще захочу в Україну і чи взагалі захочу:( поганий після смак. Готую скаргу, буду оскаржувати (впевнена, що вони не скасують картку відмови). Потім в суд - теж впевнена, що програю його. І вся надія на Європейський суд з прав людини. Мої права не те, щоб порушили - мене довели до панічної атаки. І є загальноприйняті норми за якими варто розуміти, хто є податковим резидентом якої країни. У мене все", - йдеться у дописі.