Під час евакуації сержант врятував життя товариша Реклама
Мужній воїн народився на Одещині, а ріс і навчався в Миколаївській області. З 2021 року проходив строкову службу в підрозділі національної гвардії України в Чернівцях. Уклав контракт у 2024 році, відчуваючи покликання захищати народ України та свою родину: матір, братів та сестер. За час служби у 24 полку імені гетьмана Петра Сагайдачного Національної гвардії Олег проявив себе вправним солдатом і справжнім лідером. Тому, пройшовши навчання, став командиром відділення, а потім – головним сержантом взводу роти, повідомляє Військова частина 3113 Національної гвардії України.
«Він завжди був життєрадісним. Відповідальний, виконавчий, дружній. У колективі – лідер і надійна опора. Помічник для своїх командирів і справжній друг для побратимів. Він був людиною слова. Навіть після першого виходу на виконання бойових завдань – виснажений, але з усмішкою – сказав лише: «Треба трохи відпочити». Я досі пам’ятаю його останні слова: «Командир, я обіцяю – я його винесу». Він стримав свою обіцянку – евакуював пораненого. На жаль – ціною власного життя», – згадує про Героя України командир його роти, старший лейтенант Артем Лисак.
Незважаючи на молодість, Олег Гаврилуца з відповідальністю оберігав свою родину від будь-яких негараздів. Він був захисником і опорою для своєї матері, молодших братів та сестри.
«Він далі в моїй в душі. Останнє, що він сказав телефоном було «Матуся, я вас дуже люблю, бережіться всі. Він дуже усіх любив, і ми його всі теж», – каже мати Героя України Оксана Михайлівна.
І побратими в підрозділі стали для гвардійця справжньою родиною.
«Олег був завжди щирою, відкритою людиною. Дуже рідко засмучувався, буквально раз на рік. Завжди дуже легкий до будь-який дій. Ніколи нікому не відмовляв, вислуховував, давав дружню пораду, він усіх нас надихав. Дуже прекрасна, щира людина, більше в житті нікого такого не зустрічав, як він», – розповідає один з його найкращих друзів лейтенант Богдан Філатов
.
15 червня бронетранспортер з військовослужбовцями був уражений ворожими дронами. Попри власні осколкові поранення обличчя та ноги, сержант витягнув із палаючої машини важкопораненого побратима, надав домедичну допомогу іншим пораненим і організував їхнє переміщення у безпечніше місце, врятувавши життя гвардійців. Протягом трьох тижнів гвардійці тримали оборону на найближчій позиції. Під час виходу за провізією один із врятованих ним побратимів наступив на міну, отримавши травматичну ампутацію стопи.
5 липня 2025 року дочекавшись заміни на вогневій позиції гвардієць очолив евакуацію групи та ніс побратима близько 7 кілометрів обстрілюваної ділянки на собі:
«Я живий завдяки йому. Спочатку Олег витягнув мене з палаючої машини, вдруге врятував мене, коли я наступив на міну, і зрештою ніс на собі під обстрілами і до останнього боровся за кожного з нас. Для мене він назавжди залишиться не просто командиром – братом, який віддав своє життя, щоб жили ми», – згадує солдат Олександр Шуптар.
Указом Президента України № 186/2026 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові сержанту Гаврилуці Олегу Михайловичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка” (посмертно).
Вічна пам’ять і вічна слава Герою України!
