Чернівецький студент згадує як жила столиця Донбасу до окупації
Реклама
Перегляд старих новин інколи відкриває новий погляд на події минулого. Випадкове відео у рекомендаціях YouTube стало приводом згадати атмосферу Донбасу у 2014–2022 роках і замислитися над тим, як змінювалося життя на сході України у період війни. Своїми спогадами ділиться Олег Пшеничний, студент кафедри журналістики.
"Коли в мене є час на відпочинок, декілька годин на тиждень, із друзями через Discord ми дивимося різні відео. Я запускаю демонстрацію екрану і ми жартуємо про все, що відбувається на екрані. Часто це пісні, ремікси, жартівливі відео, монтажі із мемами та багато чого іншого. Іноді попадаються відео про політику.
Спектр доволі широкий, що робить мої рекомендації Ютуб не менш несподіваними. Під час одного із таких сеансів колективного перегляду старих українських політичних мемів, у «рекомендованих до перегляду» відео справа мені потрапилось відео із назвою «Суботня ярмарка у Сєвєродонецьку»", - ділиться Олег.
Спектр доволі широкий, що робить мої рекомендації Ютуб не менш несподіваними. Під час одного із таких сеансів колективного перегляду старих українських політичних мемів, у «рекомендованих до перегляду» відео справа мені потрапилось відео із назвою «Суботня ярмарка у Сєвєродонецьку»", - ділиться Олег.
Про Сіверськодонецьк
Сіверськодонецьк – місто, в якому я пережив 3 місяці окупації російськими найманцями та «казачками» у 2014 році. Місто, яке з 2015 по 2022 залишалось на відстані 25 кілометрів від лінії фронту на Донбасі. Місто, яке я був вимушений покинути через повномасштабне російське вторгнення, де багато чого залишив. Місто, яке нині зруйновано та окуповано, де життя мешканців, що вижили після стирання російською артилерією - перетворилося на скотське пекло.
У період з 2015 по 2022 Сіверськодонецьк був непоганим містом, що розвивалося, із плюс-мінус спокійним життям. У Сіверськодонецьку розмістилася Луганська обладміністрація (пізніше: військово-цивільна). Саме Сіверськодонецьк приймав тисячі біженців із окупованих частин Луганщини.
На відео, легендарний обласний голова Луганщини Геннадій Москаль відвідує ярмарку, бере коровай, дарить його дівчинці, питає у продавців про якість товару, цікавиться, чи влаштовують людей ціни. Можливо, таке відео було зроблено, щоб показати його в потрібному світлі, але в цьому нема нічого поганого – так працюють зв’язки із громадськістю у політиці. Політик повинен вміти спілкуватися із людьми.
Тим не менш, місцеві пам’ятають, що часто він добирався до роботи пішки, через головну площу міста. Люди віталися, ставили йому питання, або проходили повз. Я знаю, що це нормально для малих українських та європейських міст, але у прифронтовому Сіверськодонецьку із населенням приблизно 200 тис., політики пересувалися на авто або з охороною.
Обласне телебачення
Отже, я перейшов на YouTube-сторінку обласного телеканалу «Ірта» (що теж евакуювався із Луганська у Сіверськодонецьк), що опублікували відео із ярмаркою, увімкнув «найстаріші відео», і просто потонув у спогадах.
«Айдар» не відступає» - у цьому відео показують налагодження мирного життя у місті Щастя, де знову починається учбовий процес і лунають дзвоники 1 вересня.
«Затримані сепаратисти» - живий та цікавий сюжет про чоловіків, що долучилися до так званого «ополчєнія лнр», але потрапили до рук сил АТО, і тепер мають можливість побачитись із своїми дружинами. Вони дали інтерв’ю: у кожного питали, чому він перейшов на сторону сепаратистів. Таке ж питання ставили і до їх жінок. Цікаво, що один із них розповів, що був обманутий, і, начебто, не мав би опинитися у такому становищі.
Напружена стабільність
Перенесімося у Сіверськодонецьк після 2015 року. Навіть якщо активні бойові дії зупинилися, новини нудними не стали.
Мила новина про гуманітарну допомогу для військових та школярів Луганщини від Західної України. У сюжеті згадуються і Чернівці, видно коробки із написом «Кіцманський район». Діти отримали іграшки та цукерки.
Діти Луганщини повернулися із табору відпочинку у Чернівецькій області.
У День перемоги над нацизмом був влаштований примітний захід. Українські військові, на площі міста, виставили військову техніку: міномети, артилерію, машини БТР та подібне. Люди могли вільно роздивлятися та чіпати техніку, крутити вентилі підіймаючи та опускаючи гармати. Дівчатам та хлопцям було цікаво. І я теж пам’ятаю цей день, коли мав змогу «гратися» із великою гарматою.
Захід, окрім дня перемоги над нацизмом, мав намір вшанувати хоробрість українських військових у зоні АТО. У сюжеті більше показали найважливішу частину заходу – малюнки дітей на асфальті.
Зверніть увагу, що малювали діти. Мир, Україну, квіти, видно фразу «нема більше війни».
Відоме місто із відомими проблемами
Проходила на Луганщині і реформа МВС. Міліція стала поліцією, відбулися зміни та перекваліфікація особового складу, а до міста декілька разів приїздив знаменитий журналіст та народний депутат Мустафа Найєм, на той момент член Колегії МВС України.
Багато відомих в Україні людей в якийсь момент почали відвідувати Сіверськодонецьк. Починаючи від президента Порошенка, що приїздив туди доволі часто, закінчуючи Савченко, Гриценко, різними акторами, рок-групами та коміками (Зеленський та його «95 квартал» теж навідувалися із концертами).
Якщо подивитися новини міста та Луганщини на той період, то можна й помітити масу соціальних та комунальних проблем. Після звільнення у місті довго продовжувалися проблеми із опаленням та електропостачанням: це пов’язано із російськими обстрілами Щастинської електростанції та попередніми пошкодженнями опалювальної інфраструктури.
«Масова бійка в Лисичанській міськраді» - депутати міськради сусіднього із Сіверськодонецьким міста намагалися посилити відповідальність за бійки під час засідань… через що почалася бійка з обливанням водою. В цьому є свій шарм і своя іронія.
Нормою була і періодична поява таких новин, як про цього чоловіка, у якого знайшли кулемет, і він просто віддав його поліції. Звідки? Навіщо він йому? Ніхто не знає. Ось буває так.
Дійсно, дуже довго і в ліс ходити було не можна. Іноді вибухали міни. У школах, кожного семестру, сапери проводили інструктажі із мінної безпеки. Були випадки, коли міни траплялися у іграшках або телефонах. Іноді діти знаходили патрони у пісочниці. Все це закінчувалося зазвичай погано. Нас вчили не підіймати нічого із землі, та дзвонити 101, якщо предмет надто підозрілий. А скільки брошур про міни нам давали! Я вже дуже багато років не живу на Сході України, але досі ніколи нічого не підіймаю із землі та не чіпаю жодні дивні речі.
Прифронтова демократизація
«Фестиваль думок на Луганщині» - так відбувався розвиток демократії та свободи слова. Унікальний захід декілька разів приїжджав до прифронтового міста: майданчик, де люди могли вільно пропонувати зміни, говорити із представниками влади поза межами формату прес-конференцій, збирати ідеї та дискутувати. Звісно, все це і так можна було робити: івент мав за ідею саме спонукати людей на вільне висловлювання із різних тем та проблем.
Переглядаючи такі новини, можна дуже надовго «застрягти», згадуючи ті події. Особливо цікаво дивитися це зараз, коли Луганщина змінилась та залишилася зруйнованою. Це історія. Це вже архівні дані.
Автор публікації - Олег Пшеничний.
