Зараз дитяча книга — це набагато більше, ніж просто розвага Реклама
У центрі будь-якого книжкового процесу залишається читач. Саме його вибір, очікування та емоційні потреби визначають, якою буде сучасна дитяча література. Особливо це відчутно сьогодні, коли батьки дедалі частіше шукають у книгах не лише історії, а й підтримку для своїх дітей.
У розмові з Юлією Семенюк та Оленою Яцків — мамами та активними читачками — ми з’ясовуємо, як змінився підхід до вибору дитячих книг з початком повномасштабної війни, які теми стали ключовими, та чому читання перетворюється на важливий інструмент емоційної стабілізації дитини.
Чому Ви обираєте саме сучасні українські дитячі книги?
Юлія Семенюк: Мені подобається, що зараз українські книги для дітей виглядають дуже сучасно — і за оформленням, і за змістом. Там гарні ілюстрації, цікаві історії і водночас важливі теми. Для мене ще важливо, що це українська мова — дитина звикає до неї природно. Це ті книги, які хочеться залишити в домашній бібліотеці, а не просто прочитати й забути.
Олена Яцків: Мені подобається, що зараз українські дитячі книги дуже якісні — і за змістом, і за оформленням. Вони яскраві, цікаві, і дитині реально хочеться їх читати. І ще важливо, що там є сенс, а не просто "для розваги”.
На вашу думку, чи потрібні українські книги дітям, котрі зараз живуть за кордоном?
Юлія Семенюк: Так, я доволі часто роблю такі подарунки своїм друзям, котрі не в Україні. Це ніби спосіб залишитися поруч із дитиною, навіть якщо вона далеко. Книга в такому випадку — це не просто подарунок, а щось більше, щось дуже особисте.
Олена Яцків:
Звісно. Це спосіб підтримати дитину і якось зберегти зв’язок з Україною. Книга в такому випадку — це не просто читання, а щось дуже рідне.
Звісно. Це спосіб підтримати дитину і якось зберегти зв’язок з Україною. Книга в такому випадку — це не просто читання, а щось дуже рідне.
Чи важливо загалом, щоб діти в еміграції читали українською?
Юлія Семенюк: Для мене це дуже важливо. Через читання дитина не тільки вчить мову, а й починає нею думати. Це допомагає не втратити зв’язок із Україною, навіть якщо вона живе в іншій країні.
Олена Яцків: Ми ж розуміємо, що ці діти – все ж українці, не дивлячись на їх місце проживання. Саме через мову дитина зберігає зв’язок із домом і культурою. Якщо цього не буде, зв’язок поступово слабшає.
Чи змінився ваш підхід до вибору книг після початку війни?
Юлія Семенюк: Так, і досить сильно. Раніше я могла взяти щось просто для розваги, а зараз більше думаю про зміст. Хочеться, щоб книга допомагала дитині зрозуміти, що відбувається, і трохи її підтримувала.
Олена Яцків: Раніше я купувала переважно легкі або класичні історії, а зараз більше звертаю увагу на зміст. Хочеться, щоб книга допомагала дитині розібратися в емоціях і ситуаціях.
Які теми в дитячих книгах зараз для вас найважливіші?
Юлія Семенюк: Найбільше відгукуються теми дому, сім’ї, дружби, підтримки. Це те, що зараз переживають багато дітей. І через такі історії їм легше розібратися у своїх емоціях.
Олена Яцків: Найважливіші теми сім’ї, дружби, безпеки і змін у житті. Саме такі книги можуть допомогти дітям розібратись у складних життєвих ситуаціях.
Чи шукаєте ви спеціально книги, які допомагають дитині адаптуватися?
Юлія Семенюк: Так, це зараз один із головних критеріїв. Я завжди думаю, чи допоможе ця книга дитині краще зрозуміти нові умови — школу, країну, людей. Важливо, щоб вона не лякала, а навпаки — заспокоювала.
Олена Яцків: Я завжди думаю, чи допоможе книга дитині звикнути до нового середовища, школи або країни. Важливо, щоб вона підтримувала, а не лякала.
Наскільки на ваш вибір впливають соціальні мережі?
Юлія Семенюк: Досить сильно. Я часто дізнаюся про новинки саме з Instagram, дивлюся огляди, читаю відгуки. Це допомагає швидше зорієнтуватися, бо зараз дуже багато різних книг.
Олена Яцків: Переважно бачу книжкові новинки в Instagram, читаю відгуки інших батьків і так дізнаюся про новинки.
Чи довіряєте Ви книжковим блогерам?
Юлія Семенюк: Частково. Зазвичай звертаю увагу на рекомендацію, але завжди перевіряю сама. Для мене важливо зрозуміти, чи підійде ця книга саме моїй дитині.
Олена Яцків: Не завжди. Можу подивитися, але остаточне рішення все одно приймаю самостійно. Більше довіряю знайомим або власному досвіду.
Яку роль дитяча книга відіграє зараз, у час війни?
Юлія Семенюк: Зараз це вже точно не просто розвага. Книга допомагає дитині заспокоїтися, зрозуміти свої емоції, поговорити про складні речі. Це дуже відчувається.
Олена Яцків: Книга може бути «рятівним містком» у багатьох ситуаціях. Іноді вона може навіть допомогти дитині більше, ніж це можуть зробити батьки.
Чи помічаєте ви зміни в дитячому книжковому ринку?
Юлія Семенюк: Так, зараз з’явилося більше книг про емоції, переживання, складні теми. Видно, що автори реагують на те, що відбувається в країні.
Олена Яцків: Однозначно стало більше книг про складні емоційні випадки, адаптацію. Це дуже помітно.
Чи сприяє книжковий асортимент тому, щоб діти читали більше?
Юлія Семенюк: Думаю, так, одна з причин цього – книги стали ближчими до життя пересічної дитини. Вона впізнає себе в героях — і їй цікавіше.
Олена Яцків: Коли є змога обирати, тоді точно можна знайти щось на свій смак. І це точно краще, аніж відсутність різнопланової літератури.
Чи обговорюєте ви прочитане разом із дитиною?
Юлія Семенюк: Так, обов’язково. Ми говоримо про сюжет, про емоції героїв, про те, що відбувається. Це дуже допомагає краще зрозуміти дитину.
Олена Яцків: Іноді дитина може не зрозуміти якихось моментів з прочитаного. Саме тоді на допомогу мають прийти дорослі.
Чи помічаєте, що читання заспокоює дитину?
Юлія Семенюк: Так, це реально працює. Після читання дитина стає спокійнішою, особливо якщо історія їй близька.
Олена Яцків: Читання точно робить дитину емоційно стабільнішою, на відміну від мобільних телефонів.
Звідки ви найчастіше дізнаєтеся про нові книги?
Юлія Семенюк: Переважно із соцмереж, рекомендацій друзів і вчителів. Іноді просто бачу книгу в книгарні й звертаю увагу.
Олена Яцків: По-різному, іноді дитина бачить новинку в друзів і просить таку ж.
Чи даруєте ви книги знайомим дітям, які виїхали за кордон?
Юлія Семенюк: Доволі часто. У нас є знайомі за кордоном, і ми надсилаємо їм книги. Це хороший спосіб підтримати дитину.
Олена Яцків: На мою думку, книга – це все ще найкращий подарунок.
Чи важливо для вас, яку редакційну позицію має видавництво?
Юлія Семенюк: Так, мені це важливо. Хочеться довіряти тим, хто робить ці книги, і розуміти, що вони зачіпають суспільно важливі теми.
Олена Яцків: На тлі низки скандалів з видавництвами, котрі співпрацювали з проросійськими авторами – це дуже важливо.
Чи звертаєте увагу на український контекст у книгах?
Юлія Семенюк: Так, дуже. Важливо, щоб у книзі були знайомі речі — мова, культура, реалії. Це допомагає дитині відчувати, що це "про неї”.
Олена Яцків: Такі речі допомагають дітям відчувати себе «своїми», навіть перебуваючи в еміграції.
Що для вас означає "будувати нові мости” за допомогою книги?
Юлія Семенюк: Для мене це про зв’язок. Діти можуть жити в різних країнах, але через книги відчувати щось спільне. Це допомагає не втрачати відчуття, що ти частина однієї культури.
Олена Яцків: Це певна «ниточка» між дітьми, які зараз живуть у різних країнах, але мають спільну культуру. Через книги вони залишаються частиною одного простору.
Які саме новинки дитячого книжкового ринку ви б хотіли побачити?
Юлія Семенюк: Хотілося б більше книг, які допомагають прожити емоції — страх, тривогу, зміни. І особливо бракує таких історій для підлітків.
Олена Яцків: Мабуть, більше історій про те, як навчитись жити у післявоєнному суспільстві з усіма його реаліями.
Чи рекомендуєте ви сучасні українські дитячі книги, котрі вам сподобались, іншим батькам?
Юлія Семенюк: Так, однозначно. Це якісні книги, які не тільки цікаві, а й корисні. Вони допомагають краще розуміти дитину і навіть більше з нею спілкуватися.
Олена Яцків: Звісно, адже це один із варіантів, як можна дізнатись про справді корисну й цікаву дитячу літературу.
Авторка: Тетяна Маковій
