Суд зобов’язав військову частину звільнити чоловіка з військової служби
Реклама
Закарпатський окружний адміністративний суд розглянув адміністративну справу за позовом військовослужбовця до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і військової частини щодо законності його призову на військову службу під час мобілізації за наявності чинної відстрочки як здобувача освіти. Позивач просив визнати протиправними дії щодо його призову, скасувати наказ про мобілізацію та вирішити питання про його звільнення з військової служби, повідомляє Судово-юридична газета.
Суть справи
Позивач навчається за денною формою у Відокремленому структурному підрозділі «Виноградівський фаховий коледж Мукачівського державного університету» за спеціальністю «182 Технології легкої промисловості». Навчання розпочалося 1 вересня 2024 року та має завершитися 30 червня 2027 року. Відповідно до довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти поточне здобуття ним освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Як здобувач освіти чоловік мав оформлену відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відомості про відстрочку містилися у його військово-обліковому документі «Резерв+». Також у документі було зазначено, що за постановою військово-лікарської комісії він придатний до військової служби, ВЛК пройшов 5 листопада 2025 року.
6 червня 2026 року чоловіка затримали працівники поліції на території Закарпатської області та доставили до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Представник ТЦК у відзиві пояснив, що чоловік був доставлений поліцією, оскільки за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів перебував у статусі «Порушник військового обліку». Після доставлення його взяли на військовий облік у відповідному ТЦК.
Водночас на момент уточнення військово-облікових даних у Реєстрі містилася інформація про те, що чоловік «користується правом на відстрочку». Підставою був пункт 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як для здобувача професійної, фахової передвищої або вищої освіти, який навчається за денною чи дуальною формою та здобуває рівень освіти, вищий за раніше здобутий.
ТЦК, однак, поставив під сумнів законність подальшого користування відстрочкою. Під час перевірки було встановлено, що на момент затримання студент відповідно до індивідуального навчального плану мав перебувати на навчанні. На думку ТЦК, невідвідування ним навчального закладу свідчило про умисне ухилення від виконання обов’язку щодо мобілізації. ТЦК вважав, що така поведінка суперечила меті надання відстрочки, а тому підстави для її дії були скасовані. На цій підставі відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позову.
Військова частина також заперечувала проти позову та вважала заявлені вимоги безпідставними і такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Суд виходив із того, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти та здобувають рівень освіти, вищий за раніше здобутий у визначеній законом послідовності.
Крім того, пункт 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, передбачає, що під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов’язані, які придатні до військової служби за станом здоров’я та не мають права на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Процедура призову, своєю чергою, включає перевірку підстав для надання відстрочки та її оформлення.
Суд дійшов висновку, що належним чином оформлена на законних підставах відстрочка відтерміновує мобілізацію військовозобов’язаного на строк її дії та позбавляє районний ТЦК та СП права здійснювати документальне оформлення призову такої особи на військову службу під час мобілізації. Водночас сама відстрочка не звільняє військовозобов’язаного від інших складових військового обов’язку, зокрема дотримання правил військового обліку.
Оцінюючи обставини конкретної справи, суд установив, що ТЦК мав достовірні відомості про наявність у військовозобов’язаного відстрочки відповідно до пункту 1 частини третьої статті 23 Закону. Тому на момент призову ТЦК повинен був знати та врахувати її наявність і не переходити до документального оформлення призову на військову службу під час мобілізації.
У зв’язку із цим суд дійшов висновку, що чоловік не міг бути призваний за мобілізацією з огляду на його правовий статус здобувача фахової освіти. Наказ від 7 червня 2026 року №М296 у частині його призову та направлення до військової частини був виданий протиправно, з порушенням процедури призову на військову службу. Тому суд визнав протиправними дії ТЦК щодо призову та скасував відповідну частину наказу.
Суд зазначив, що для громадян, призваних під час мобілізації, правовий статус військовозобов’язаного змінюється на статус військовослужбовця з дня відправлення до військової частини з відповідного ТЦК. Водночас визнання протиправним та скасування наказу про призов має наслідком зміну правового статусу з військовослужбовця на військовозобов’язаного та протиправність інших індивідуальних актів, пов’язаних із проходженням військової служби, оскільки вони є похідними від наказу про призов.
При цьому суд зауважив, що командир військової частини, зараховуючи чоловіка до списків особового складу, не мав підстав ставити під сумнів законність його направлення ТЦК та виходив із того, що територіальний центр здійснив усі передбачені законом заходи для встановлення наявності або відсутності законних підстав для мобілізації. Однак наказ військової частини про зарахування до списків особового складу був похідним від наказу про призов, який суд визнав протиправним.
Суд окремо звернув увагу, що Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» не передбачає незаконну мобілізацію як окрему підставу для звільнення з військової служби. Водночас проходження військової служби у цій справі було безпосереднім наслідком прийняття протиправного наказу про мобілізацію. Тому з метою ефективного захисту та повного відновлення порушеного права суд визнав належним способом захисту зобов’язання військової частини вирішити питання про звільнення чоловіка з військової служби та виключення його зі списків особового складу.
Обґрунтовуючи взаємозв’язок первинного протиправного рішення та похідних від нього актів, суд також послався на доктрину «плодів отруйного дерева». У рішенні зазначено, що неправомірні діяння не можуть породжувати правомірний результат. Проєктуючи цей підхід на спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що протиправна мобілізація породжує неправомірність пов’язаних із проходженням військової служби рішень.
Відтак суд визнав протиправним і скасував також наказ командира військової частини в частині зарахування чоловіка до списків особового складу та призначення на посаду, незважаючи на те, що сам командир військової частини фактично не вчиняв протиправних дій під час прийняття цього наказу.
