Свою
мандрівку Іван називає "ЗВИchina ПРИГОДА”. Щоби дібратися до кордону Китаю,
йому довелося перетнути Росію, Казахстан, Узбекистан, Таджикистан та Киргизстан.
Мандрівник каже, що за їжу платив лише один раз – на третій день мандрівки в
Снятині на Франківщині.
У Китай Іван в’їхав із двома російськими подорожувальниками, з якими він
познайомився напередодні. Свої враженнями він коротко ділиться на своїй
сторінці у фейсбуці.
Але ми не з тих, щоб журитись. Чимчикуємо через місто Хоргос в напрямку виїзду на Урумчі. Якось воно буде...
Вийшли на трасу.
- Ну що? Зупиняємо?
- Та пробуєм. А що робити?
Зупинилась одна машина, інша. Водії не розуміють нас, ми – їх. Ні англійська, ні російська не допомагають. Посміхаємось одне одному і вони їдуть собі далі.
І тут я згадав, що маю текст китайською. Кілька тижнів тому я написав англійською мовою текст простими словами, в якому зазначені основні аспекти моєї подорожі. Переклав його через гугл-перекладач. Коли був в буддистських монахів, в горах Тянь-Шань, китаянка Лі Данг відкоректувала текст, а в Алматі іранець Араш, в якого я зупинився, роздрукував його.
Тож коли далі зупинялись водії, відбувалось наступне:
- Ні хао! Ду ю спік інгліш?
Водій говорив щось китайською. Я витягував з валізи листок з ієрогліфами, давав водію. Той ознайомлювався. Далі говорив нам щось китайською. Ми ніц не розуміли. Показували на пальцях: Ми - троє - машина - рюкзаки - багажник - добре?
Якщо водій далі щось говорив китайською, ми прощались. Якщо ж виходив з машини
відкривати багажник, ми ставали його попутниками."
В
Китаї Іван хоче провести півроку: "хочу освоїти китайську
мову, пізнати китайську культуру, подорожувати автостопом та на велосипеді,
попрацювати моделлю та актором, читати китайцям вірші китайською та
українською, закохатись в людей та природу".
0 коментарів