За словами чернівчан, дистанційне навчання-це марафон на витривалість і стресостійкість, як для батьків так і для вчителів, який варто зупинити
Батьки з Чернівців продовжують ділитися своїми враженнями про дистанційне навчання. Чернівчанка Яна Брус у своєму Фейсбуці розповіла про дистанційне навчання у багатодітній сім‘ї.
Жінка пише у коментарях, що співчуває вчителям, бо бачить, як вони намагаються вкласти те, що на такій відстані вкласти не можливо. Також у коментарях додає, що від першого вересня їй довелося придбати новий телефон і віддати свій дитині, бо попередні гаджети не витримували навантаження від кількості потрібних додатків, а це для середньостатистичної сім‘ї матеріально не просто.
Постараюся виважено, без емоцій і простими фактами про тиждень дистанційного навчання в багатодітній сім’ї.
Отже:
В 7- му класі жодних проблем з дистанційним навчанням. Процес відмінно організований як збоку вчителів так і з боку самостійних дітей, які розрулюють без проблем всі необхідні додатки до своїх гаджетів. Бачу Аріну тільки коли вона йде на кухню пообідати і щось попити під час перерви.
В 2- му класі все значно складніше, бо в першому вони провчилися тільки пів року.
Процес можливо налагодити, якщо мама безробітня і немає більше жодних обов’язків і занять по- житті, крім навчання дітей.
Ася за тиждень звикла дивитись у вікно на майданчик в надіі на закінчення уроків, але там її застає обідній сон після якого вона зможе вийти на прогулянку. В момент онлайн уроків їй дуже хочеться щодня обійняти і Аріну і Артема і відібрати в них телефони... і показати їм свою іграшку чи малюнок ...
Про зміни в моєму житті навіть не писатиму, бо пів дня проходять повз і це зовсім не входило в мої плани.
Висновок: ми маємо вчитися жити в нових реаліях але без дистанційного навчання, бо ми втратимо як інтелект нації так якість власного життя.
Час робити висновки!
Це марафон на витривалість та стресостійкість, як для батьків так і для вчителів...який варто зупинити!
Отже:
В 7- му класі жодних проблем з дистанційним навчанням. Процес відмінно організований як збоку вчителів так і з боку самостійних дітей, які розрулюють без проблем всі необхідні додатки до своїх гаджетів. Бачу Аріну тільки коли вона йде на кухню пообідати і щось попити під час перерви.
В 2- му класі все значно складніше, бо в першому вони провчилися тільки пів року.
Процес можливо налагодити, якщо мама безробітня і немає більше жодних обов’язків і занять по- житті, крім навчання дітей.
Ася за тиждень звикла дивитись у вікно на майданчик в надіі на закінчення уроків, але там її застає обідній сон після якого вона зможе вийти на прогулянку. В момент онлайн уроків їй дуже хочеться щодня обійняти і Аріну і Артема і відібрати в них телефони... і показати їм свою іграшку чи малюнок ...
Про зміни в моєму житті навіть не писатиму, бо пів дня проходять повз і це зовсім не входило в мої плани.
Висновок: ми маємо вчитися жити в нових реаліях але без дистанційного навчання, бо ми втратимо як інтелект нації так якість власного життя.
Час робити висновки!
Це марафон на витривалість та стресостійкість, як для батьків так і для вчителів...який варто зупинити!
