У Чернівців виставили на продаж квартиру в історичному будинку навпроти Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, яка досі залишається символом культурної спадщини Чернівців за пів мільйона доларів. Квартира розміщена у будівлі, яку раніше використовували як житловий будинок священиків (Попівський будинок), або відомий як Палац радників консисторії у Чернівцях. Будівлю вважають одним з кращих взірців неорумунського стилю.

Оголошення опублікували на одній з платформ продажу нерухомості.

 

Як зазвичай передісторія палацу радників консисторії почалася задовго до фізичної його появи поруч із розкішною резиденція Буковинських митрополитів – коли в 1848 році почався активний рух під проводом єпископа Германштадтський Андрій (Шагуна) (1808 – 1873) на заселеній переважно румунським населенням території Австро-Угорщини за відокремлення православних єпархій в окрему митрополію, йдеться на сайті zabytki.in.ua.

Результатом затяжних листування та перемовин духівництва довжиною в шістнадцять років стало не тільки створення окремої Семигородської митрополії з трьома єпархіями (Германштадтською, Арадською і Карансебешською), а й Буковина отримала власну єпархію із доєднанням окремого духовного центру православних сербів, Далмації. Офіційним оформленням створення третьої автономії православної митрополії імперії став декреті Фердинанда І (1793 – 1875) від 23 січня 1873 року про призначення архієпископа Чернівецького та митрополита Буковини і Далмації (хоча сам комплекс його резиденції в Чернівцях зводився до того часу вже не перший рік).

Митрополичі апартаменти, масштабне будівництво яких пробудило від сну економіку регіону (стільки сил та коштів було в них вкладено), звичайно ж передбачали і будинок для приїжджих, що ділили його з ченцями. Але ситуація кардинально змінилася після Першої світової війни 1914 – 1918 років, за підсумками якої Буковина опинилася під румунською владою, а православна громада отримала новий поштовх для розвитку.

Саме в світі останнього відчувалася велика нестача наявних приміщень для візитерів консисторії з урахуванням значно збільшеного числа ченців і, як наслідок, розширення їхньої частки в наявній будівлі на території комплексу. Дедалі це питання ставало все гострішим, тому в 1929-ому нарешті на вільній ділянці через дорогу від духовного центру за проектом Тадеуша Косовського почалося будівництво так званого «палацу радників консисторії» з апартаментами для столичних гостей та офіційних делегацій.

Центральний фасад Попівського будинку в ЧернівцяхБойові дії Другої світової 1939 – 1945 років і радянська окупація поставили Буковинську православну митрополію поза законом, бо всі духовні центри автоматично Московія перевела під порядкування своїх агентів, російської православної церкви. Митрополитський комплекс ж повністю був пристосований під потреби Чернівецького університету, а його будинок радників прилаштували під гуртожиток для викладачів ВНЗ.

Коли епоха радянського беззаконня з її забороною на приватну власність канула в Лету, на теренах знов незалежної України в 1990-х гуртожиток перетворили на багатоквартирний будинок з розкішними приватними апартаментами, яким він є і донині, завдяки народженню під щасливою зіркою майже без втрат. А його невеличкий сад став міським сквером, зберігши за собою первинну назву «Попівський».

Архітектура

Північний фасад Попівського будинкуДвоповерховий на високому цоколі з мансардою чернівецький палац радників консисторії представляє собою симетричну п-подібну муровану тиньковану споруду з трьома вежами-ризалітами в стилі неорумунського стилю обернуту центральним фасадом до невеличкого скверу, який колись був її власним регулярним парком.

Гармонійно узгоджена з величним духовним комплексом поруч в своїх пишних декорованних мавританськими нотками шатах, будівля виділяється парними трицентровими арками на колонах та напівколонах коринфського ордеру терас-лоджий кутових веж та балкону на консолях другого поверху центрального ризаліту, міжвіконними перетікаючими в архівольти рустованими лопатками, рослинним ліпним орнаментом розеток фризу та надаркового простору, круглими вікнами зі шропсами оповитими кам’яним листям, арковими люкарнами в архівольтах на маленьких колонах та без мансарди, пірамідальними (усічена піраміда з короною на чолі – бокових) завершенням веж.