У захисника залишилися дружина та донька
У селі Бобівці Чернівецької області попрощалися з полеглим прикордонником Орестом Малованюком на псевдо Тайпан. Військовий служив у прикордонних військах з 2017 року. Під час повномасштабного вторгнення обороняв східні кордони країни – пройшов Бахмут, Слов'янськ та Кліщіївку на Донеччині.
Орест мав звання лейтенанта та був командиром розвідувальної групи "Гарт". Він мав вийти на позицію та вивести з неї групу з п'яти людей. Про це розповів побратим Ореста на псевдо Фізик, який служив з ним з 2022 року.
Дорогою стався підрив міни – четверо бійців загинули одразу, одного наздогнав російський FPV-дрон. Ще одному військовому вдалося повернутися до побратимів – зараз він лікується після поранення.
"Орест, як завжди, йшов вперед групи й першим заводив групу. Я тоді саме повернувся з відпустки, Орест казав, що хоче додому, до доньки. У ніч, коли він загинув, я був на командному пункті. Вже по рації передали, що стався підрив. Підняли дрони й побачили ситуацію", – розповідає побратим.
Через ясну погоду тіло Ореста майже місяць не могли евакуювати з поля бою. Прикордонник Сергій Дуган каже, були бійці, які отримали поранення, коли намагалися це зробити.
"Складно було організувати техніку. Також, коли ясна погода, ти нічого не можеш зробити, бо працюють безпілотники зі скидами. Це не давало змогу забрати тіла. Коли був туман, змогли це зробити. Орест був побратимом, на якого ми могли покластися. Завжди достойно виконував завдання. В таких людей, як він, треба вчитися", – розповідає Дуган.
До повномасштабного вторгнення Орест займався легкою атлетикою та був чемпіоном України зі спортивного орієнтування. Його друг Сергій Потанін допомагав підготуватися до змагань. Каже, Орест був людиною, яка кидала виклик труднощам. А Дуган Сергій став хрещеним однорічної доньки захисника.
"Все, що він не міг зробити, він аналізував та зрештою долав перешкоди. Якось він прийшов до мене й сказав, що хоче спробувати себе у добовому бігу. Я казав, що він не готовий. А він відповідав, що все одно побіжить. Орест тоді виграв змагання", – розповідає Сергій.
Сергій спілкувався з Орестом напередодні його загибелі. Каже, під час розмови військовий був пригніченим.
"Він переживав і відраховував. Казав, що у нього дев'ять життів, як у кішки. Потім писав, що уже вісім, наступного дня – сім. Кожен день жив, як останній. Знав, що може загинути. Потім писав три, два. Я кажу: "Може б ти був обережнішим?". Питав, про що думає. А він думав, як забрати пацанів".
Орест Малованюк загинув 16 лютого у 27 років. З ним прощалися у Бобівцях Сторожинецької громади. У військового залишилися дружина та донька.
