Фото: ХОТИНСЬКІ ВІСТІ
Чоловік воював у складі батальйону "Донбас"
Реклама
Після року служби додому повернувся житель Хотинщини, п’ятдесятишестирічний доброволець Василь Іванович Завалій. Він воював у 46-ого окремого батальйону спеціального призначення «Донбас Україна», де мав позивний «Бранко», - пишуть "Хотинські Вісті".
У січні 2015 року він прийшов до військкомату і попросився добровольцем до війська. Після повернення сина зі сходу (його мобілізували ще під час першої хвилі) він не хотів відсиджуватися вдома. Адже доки одні молоді хлопці гинуть в зоні АТО, відстоюючи цілісність країни, решта ховаються.
- Не міг я дивитися синові в очі. Душа боліла, що не був там разом з ним. Тому і просився на фронт. Комісар не витримав мого натиску і вимушений був направити до навчального центру, - каже В. Завалій.
Чоловік мав військову спеціальність «радіоелектронна розвідка», яку отримав ще під час строкової служби наприкінці 80-х. Чоловік каже, що вона виявилася непотрібною, адже у Деснянському навчальному центрі він пройшов перенавчання й отримав нову військову спеціальність – кулеметник.
На передовій нашому воїну довелося воювати зі стареньким станковим кулеметом «Максимом», який використовували ще за часів Англо-Бурської, Першої Світової, Громадянської та Другої Світової воєн. Але попри вік апарат виявився надійним товаришем – жодного разу за сім з половиною місяців перебування нашого героя на сході не підвів.
– Від наших хлопців навіть еліта так званої ЛНР батальйон «Призрак» через неповний місяць протистояння втік, підібгавши хвоста, як собака. Ми дотримувалися всіх умов перемир’я. Однак, якщо "сепари" його порушували, все одно отримували на горіхи.
– Війна війною, а про пересічних людей теж необхідно дбати, – каже доброволець. – У багатьох із простих донеччан чи луганчан їсти не було чого. Ділилися із ними чим могли. Мої побратими в один голос говорили, що якби отримали наказ звільнити Донеччину і Луганщину, то ми давно це зробили б. Однак такого наказу йти вперед ніхто не віддавав. Так зване перемир‘я... І це дуже гнітило нас на передовій, - згадує герой.
